"Зустрінемось там"
Ну а поки я збираю гроші, продовжую записуватись на ноутбук і вчитися "зводити". Поки шо виходить так собі. "low-fi" так би мовити :)
Третя ночі, йде дощ, не злипаються очі,
Затерті рими - все, що серце від мене моє зараз хоче,
В одній руці блокнот, а у іншій синя ручка,
Цього ніяк на навчити, тут кожен самоучка.
Це як перша получка, як перша стипендія,
Як моно-вистава або ж маленька комедія,
Можливо, перша трагедія,
Мій вихід на сцену,
Ну а зараз інтермедія,
Сподіваюсь не даремно.
Зелений чай у чашці та його холодний смак,
Надихає шукати себе у темних вечорах,
Зарах собі я ставлю, це ще один пункт,
Це виплеск усього: це мій спокій і водночас мій бунт.
Нова сторінка, білий лист, ця сторона ще чиста,
І я рядками творю сенс, не випадково, навмисно.
Трансформую набір слів у словесне намисто,
І я вже не далеко, бо ось він тут, близько.
Ну що ж, зустрінемось там, на іншій стороні,
Де сміх почуєш в собі, де ти переміг.
Там, де люди не плачуть, де нема війни,
Там, де болю нема, де щасливі всі.
Починаю усе я із круглої цифри,
А точніше з нуля, мої слова - мої шифри.
Як борт корабля, що напоровся на рифи,
Як авто без руля, що розбивається швидко.
І перша дія закінчилась, зараз перерва,
За цей час пускаю в хід додаткові резерви,
Поринаю у рапід і приборкую нерви.
Відкриваю свою душу як дешеві консерви.
Рву тенета, б'ю скло, кажу, що все одно,
Йду на дно, спостерігаю уважно за своїм кіно,
Метафори душі виливаю на папір,
Блокнот всмоктує життя, як енергетичний вампір.
Не вір нікому, пам'ятай, собі лиш довіряй,
Користуйся з нагоди, шукай загублений рай,
Часу не гай, не зупиняйся, іди лиш вперед,
Обріж мотузки, зірви ґрати, вирвись із тенет.
Ну що ж, зустрінемось там, на іншій стороні,
Де сміх почуєш в собі, де я переміг.
Там, де люди не плачуть, де нема війни,
Там, де болю нема, де щасливі всі.
Третя ночі, йде дощ, не злипаються очі,
Затерті рими - все, що серце від мене моє зараз хоче,
В одній руці блокнот, а у іншій синя ручка,
Цього ніяк на навчити, тут кожен самоучка.
Це як перша получка, як перша стипендія,
Як моно-вистава або ж маленька комедія,
Можливо, перша трагедія,
Мій вихід на сцену,
Ну а зараз інтермедія,
Сподіваюсь не даремно.
Зелений чай у чашці та його холодний смак,
Надихає шукати себе у темних вечорах,
Зарах собі я ставлю, це ще один пункт,
Це виплеск усього: це мій спокій і водночас мій бунт.
Нова сторінка, білий лист, ця сторона ще чиста,
І я рядками творю сенс, не випадково, навмисно.
Трансформую набір слів у словесне намисто,
І я вже не далеко, бо ось він тут, близько.
Ну що ж, зустрінемось там, на іншій стороні,
Де сміх почуєш в собі, де ти переміг.
Там, де люди не плачуть, де нема війни,
Там, де болю нема, де щасливі всі.
Починаю усе я із круглої цифри,
А точніше з нуля, мої слова - мої шифри.
Як борт корабля, що напоровся на рифи,
Як авто без руля, що розбивається швидко.
І перша дія закінчилась, зараз перерва,
За цей час пускаю в хід додаткові резерви,
Поринаю у рапід і приборкую нерви.
Відкриваю свою душу як дешеві консерви.
Рву тенета, б'ю скло, кажу, що все одно,
Йду на дно, спостерігаю уважно за своїм кіно,
Метафори душі виливаю на папір,
Блокнот всмоктує життя, як енергетичний вампір.
Не вір нікому, пам'ятай, собі лиш довіряй,
Користуйся з нагоди, шукай загублений рай,
Часу не гай, не зупиняйся, іди лиш вперед,
Обріж мотузки, зірви ґрати, вирвись із тенет.
Ну що ж, зустрінемось там, на іншій стороні,
Де сміх почуєш в собі, де я переміг.
Там, де люди не плачуть, де нема війни,
Там, де болю нема, де щасливі всі.