...
Бувають ситуації, які видаються надзвичайно серйозними та складними, коли насправді все навпаки та можна глянути на речі з іншого, простішого боку. В такому випадку відповіді на всі питання приходять швидко та легко, з небаченою раніше простотою. Іншими словами, треба зробити аналіз ситуації під іншим кутом, можливо, навіть зверхньо віднестись до усієї цієїї серйозності.
Буває ж і навпаки.
Та чи інша ситуація, на перший погляд, може здаватись банальною, рішення приходять, хоч, можливо, і не безболісно, але доволі легко та швидко. Часто люди в таких випадках просто користуються протоптаними шляхами. Для цього, власне, й існують деякі стереотипи, які в деяких моментах полегшують життя. Ключове слово - деяких. Не у всіх. Тому деякі варіанти відповідей на такі доволі банальні запитання не є вірними. Треба шукати інших варіантів. Шлях до виходу надзвичайно складніший ніж здавалось спочатку. Байдуже, що кажуть інші - вони можуть бути не праві. Подзя казав, що два плюс два таки абстракція: без будь-якого прояву чи то навіть втілення в реальному житті два плюс два ніколи не буде дорівнювати чотири. А що робити у випадках коли навіть у своєму реальному прояві ці довбані 2x2 таки не дорівнюють чотири? А якщо перед тобою на столі лежать два яблука, до тебе підходить дядя Стьопа, кладе ще два яблука та каже, шо їх тепер п'ять? Спочатку ти вирішуєш, шо це плоский жарт. Але у дяді Стьопи позавчора померла кохана жінка, а це означає, що йому точно не до жартів. Та все ж таки він наполягає на тому, що яблук тепер п'ять. Ти починаєш сумніватись у психічному здоров'ї дяді Стьопи, але до кімнати заходить твій хороший знайомий, якого ти запросив до себе у гості. Він підтверджує, що яблук п'ять. Що тоді? Запитуєш ще з десяток людей, але всі здивовано відповідають на твоє дурнувате запитання лише однією відповіддю: п'ять. Щось просто не сходиться. Щось є не так.
Що..?
Буває ж і навпаки.
Та чи інша ситуація, на перший погляд, може здаватись банальною, рішення приходять, хоч, можливо, і не безболісно, але доволі легко та швидко. Часто люди в таких випадках просто користуються протоптаними шляхами. Для цього, власне, й існують деякі стереотипи, які в деяких моментах полегшують життя. Ключове слово - деяких. Не у всіх. Тому деякі варіанти відповідей на такі доволі банальні запитання не є вірними. Треба шукати інших варіантів. Шлях до виходу надзвичайно складніший ніж здавалось спочатку. Байдуже, що кажуть інші - вони можуть бути не праві. Подзя казав, що два плюс два таки абстракція: без будь-якого прояву чи то навіть втілення в реальному житті два плюс два ніколи не буде дорівнювати чотири. А що робити у випадках коли навіть у своєму реальному прояві ці довбані 2x2 таки не дорівнюють чотири? А якщо перед тобою на столі лежать два яблука, до тебе підходить дядя Стьопа, кладе ще два яблука та каже, шо їх тепер п'ять? Спочатку ти вирішуєш, шо це плоский жарт. Але у дяді Стьопи позавчора померла кохана жінка, а це означає, що йому точно не до жартів. Та все ж таки він наполягає на тому, що яблук тепер п'ять. Ти починаєш сумніватись у психічному здоров'ї дяді Стьопи, але до кімнати заходить твій хороший знайомий, якого ти запросив до себе у гості. Він підтверджує, що яблук п'ять. Що тоді? Запитуєш ще з десяток людей, але всі здивовано відповідають на твоє дурнувате запитання лише однією відповіддю: п'ять. Щось просто не сходиться. Щось є не так.
Що..?