Кольоровий район Кейптауна Бо-Каап
Район Бо-Каап є одним з прикладів, коли фактично ні на чому створюється ціла туристична атракція, а безликі будинки перетворюються на яскраву та цікаву пляму на карті міста. Навіть такого колоритного, як Кейптаун. Який, між іншим, дехто вважає найкрасивішим на Чорному континенті.
Кейптаун, як населений пункт, почав розвиватися зі вторгненням голландців в Південну Африку. До відкриття Суецького каналу Кейптаун був головною перевалочною базою на шляху з Європи в Східну Африку і далі в Азію, тому культура міста як губка протягом років вбирала в себе європейські, азійські, африканські традиції і звичаї.
Так район Бо-Каап і почав своє існування, як один з районів міста, населений переважно переселенцями з Південно-Східної Азії - малайцями та індонезійцями. Як відомо, не надто сподіваючись на аборигенів, до Південної Африки масово завозили робочу силу з Індії, Мадагаскару та згаданих регіонів. Це утворило цікавий етнічний коктейль, загалом не характерний для Африки.
Вихідці з Малайзії та Індонезії були мусульмани, тому їм відвели окремий район, як і іншим компактним групам. Оскільки етнічні групи, утворені від змішування рас прозвали «кольорові», то і жителі малайського кварталу Бо-Каап недовго думаючи зробили Бо-Каап також кольоровим.
Особливий колорит кварталу надає його місцезнаходження, на схилах Сигнальної гори поруч з горами Левова Голова і Столова, а вулиці між різнокольоровими будинками виклали бруківкою.
У районі Бо-Каап розташовано кілька мечетей, зокрема мечеть Нурул Іслам, побудована в 1844 році.
Цікаво, що первісно будинки району були все ж пофарбовані у білий колір, і практично нічим не відрізнялися від решти міста. Після заборони рабства все права жителів були зрівняні. Таким чином мусульмани кварталу Бо-Каап змогли привести зовнішній вигляд району на свій лад.
В рамках підготовки до свята Курбан-байрам жителі почали фарбувати свої будинки в різні кольори, при цьому кожен колір був узгоджений з один одним, щоб поряд розташовані будинки в Бо-Каап не мали однакових кольорів.
На вікіпедії написано, що район переживає не найкращі часи. Мовляв, чужинці за умовно невеликі гроші скуповують тутешню нерухомість і валять багатоповерхівки. І справді, поруч ведеться будівництво. Але все ж колоритний малайський район зберігає наразі самобутність.
Кейптаун, як населений пункт, почав розвиватися зі вторгненням голландців в Південну Африку. До відкриття Суецького каналу Кейптаун був головною перевалочною базою на шляху з Європи в Східну Африку і далі в Азію, тому культура міста як губка протягом років вбирала в себе європейські, азійські, африканські традиції і звичаї.
Так район Бо-Каап і почав своє існування, як один з районів міста, населений переважно переселенцями з Південно-Східної Азії - малайцями та індонезійцями. Як відомо, не надто сподіваючись на аборигенів, до Південної Африки масово завозили робочу силу з Індії, Мадагаскару та згаданих регіонів. Це утворило цікавий етнічний коктейль, загалом не характерний для Африки.
Вихідці з Малайзії та Індонезії були мусульмани, тому їм відвели окремий район, як і іншим компактним групам. Оскільки етнічні групи, утворені від змішування рас прозвали «кольорові», то і жителі малайського кварталу Бо-Каап недовго думаючи зробили Бо-Каап також кольоровим.
Особливий колорит кварталу надає його місцезнаходження, на схилах Сигнальної гори поруч з горами Левова Голова і Столова, а вулиці між різнокольоровими будинками виклали бруківкою.
У районі Бо-Каап розташовано кілька мечетей, зокрема мечеть Нурул Іслам, побудована в 1844 році.
Цікаво, що первісно будинки району були все ж пофарбовані у білий колір, і практично нічим не відрізнялися від решти міста. Після заборони рабства все права жителів були зрівняні. Таким чином мусульмани кварталу Бо-Каап змогли привести зовнішній вигляд району на свій лад.
В рамках підготовки до свята Курбан-байрам жителі почали фарбувати свої будинки в різні кольори, при цьому кожен колір був узгоджений з один одним, щоб поряд розташовані будинки в Бо-Каап не мали однакових кольорів.
На вікіпедії написано, що район переживає не найкращі часи. Мовляв, чужинці за умовно невеликі гроші скуповують тутешню нерухомість і валять багатоповерхівки. І справді, поруч ведеться будівництво. Але все ж колоритний малайський район зберігає наразі самобутність.