Марсіанські хроніки. Солончак Уюні: mr

mr_brut

Марсіанські хроніки. Солончак Уюні

Jan 27, 2016 12:54

Ми з вами побували на Місяці, тож тепер можна і на Марс. Пригадуєте, згадки про Дакар, яким заставлене Уюні? Так от, народний президент Ево Моралес задумав віджати славу легендарного авторалі, яке і так втекло з Африки через політичну нестабільність. І для цього в Болівії є цілком прийнятне місце - солончак.

Тут дійсно пройде траса Дакара 2016. На майбутнє в планах уряду активний розвиток регіону під маркою Дакара, розбудова інфраструктури, в т.ч. аеропорту і так далі. Втім, поточний стан речей в Уюні ви бачили і так.

Отже про солончак. Загальна площа складає понад 10 тисяч кв.км. Висота над рівнем моря - 3650 м. Знову ж, кажуть - він найбільший в світі. Запаси солі - 10 млрд. т.

Солончак - реальне місце соледобування і в наші дні. Хлопці, що на нижніх фото, категорично відмовлялись фотографуватись. Довелося цілитись здалека.

Завдяки солі так-сяк жевріє напівмертва залізниця і прилеглі селища.

З солі тут роблять фігури, столи, стільці, дрібні та великі сувеніри.

Це так би мовити приказка. А тепер - казка. Аби туди потрапити, джипи фігачать кількадесят кілометрів, в центр соляної пустелі. Від нестерпного сонця та білої пустощі ламає очі.

І ось ми на… острові. Загалом, серед соляного “моря” є кількадесят островів. Але туристів возять на найбільший і найвищий, по середині. З нього в усіх боки відкриваються безкраї простори солончака Уюні.

Ви бачили щось подібне? Я - ні.

Чесно кажучи, мене цей острів з багатометровими (до шести!) кактусами вразив навіть більше, ніж солончак.

Це - зупинка джипів на “березі” острова. Люди фотографуються.

Як там у вас справи? Голову не взірвало?

Дівчата балдіють.

Пофоткаюсь і я.

Класичний тут кадр. Це - аргентинські хлопці, до яких я впав на хвіст. За це - пригостив їх екстра-чорним шоколадом Рошен. Зацінили.

Фінальна точка - соляний готель і подіум з прапорами. Український є!

Схожий на бойовий стяг!

Добре, що не поруч з нашим.

Альпаки з солі. Як і весь готель. Триденні тури передбачають ночівлю у такому. Нічого цікавого, ще й не комфортно, я так думаю.

Мій вірний наплічник (менший, який завжди зі мною). Переїздив зі мною важко сказати скільки. Майже, як легендарний з Орла і рєшки. Хоч я не виключаю, що вони - ровесники. Купив його в Малайзії, не факт, що оригінальний - але Дойтер. Наполегливо рекомендую - великий я теж купив цієї ж марки, хоч і підробку ))

Голова від такого видовища йде обертом. Не знаю, це напевне день, гідний моєї зустрічі з Мачу-Пікчу.

Скажу відверто, перекрити побачене мені вже нічим. Тому фінальні замітки з подорожі будуть скоріше для статистики. До речі, а чому ці записи так називаються, знаєте? Скоро розкажу.

мандри, болівія, фото