Пенанг. Історія
Китайці, котрі ніби-то відкрили цей острів у XV столітті, назвали його Першим. Малайці - Пулау-Пінанг, себто Острів Бетелевої Пальми. Втім, широко популярна в азіатів наркотична жуйка з бетелю не завадила за відносно недовгий час перетворити порослу джунглями малярійну колонію на густонаселений взірцевий штат. Курортну та технологічну оазу Малайзії.
Слідом за китайцями на острів приплили португальці. Судна ходили тоді переважно вздовж берегів, тож Пенанг виявився непоганою зупинкою напівдорозі з Гоа до індонезійських Островів прянощів. Вже у XVII столітті бухта перетворилась на порт, куди заходили китайські, індійські, арабські, португальські, іспанські кораблі. Ну і пірати, хіба що не сомалійські.
Потім острів на довгі роки попав у міцні обійми всюдисущої британської Ост-Індської Компанії. Малайський султанат Кедах не годен був захиститися самостійно від зазіхань з боку Бірми та Сіаму. От і розміняв Пенанг на британський патронат.
11 серпня 1786-го року англійці піднімають британський прапор над своїм новим володінням та називають його Острів Принца Уельського. Довкола гавані будується форт Корнуолліс, що з роками розрісся на сучасний Джорджтаун.
Аби прискорити розчищення джунглів британці шмаляли по ним з гармат срібними монетами. У пошуках яких аборигени косили зарості буквально на очах. До того ж адміністрація оголосила, що кожен може взяти собі стільки землі, скільки здатен очистити.
В результаті в наші дні тутешні джунглі є національним парком, захищеним від будь-якого втручання.
За дуже короткий час населення доросло до 10 тисяч чоловік. Адміністративним центром острова став Джорджтаун названий так на честь короля Георга III. Були розмічені головні вулиці міста, що служать і до наших днів.
Тоді ж на далекій малайщині з’явився і протестанський цвинтар. Тут поховані засновники Джорджтауна, зокрема і капітан Френсіс Лайт. Він помер у 1794-му році від малярії.
Наприкінці XVIII століття «смачний» острів вирішив назад відвоювати султан Кедаху. Втім, ненадовго. Нахабні, але коректні британці відновили статус-кво та запровонували орендну плату. Цікаво, що федеральний уряд Малайзії сплачує її своєму штату - правонаступнику держави Кедах - і до наших днів.
Завдячуючи своєму вигідному розташуванню колонія продовжує розбудовуватись і незабаром, на початку XIX століття, Пенанг стає одним з чотирьох резиденцій британського уряду у Вест-Індії.
У 1826-му утворюється окрема колонія Стрейтс-Сетлментс з чотирьох відгризених у аборигенів клаптиків суші біля проливів. До неї входили Пенанг, Діндінг, Малакка (де ми ще побуваємо) і Сінгапур. Зростання останнього дещо затьмарило економічні перспективи Пенангу. Втім, він і надалі залишався значимим портом, передусім для торгівлі опіумом і жінками.
Джорджтаун стає справжнім котлом націй, і таке вариво плюс кримінальні особливості гарантовано дали вибуховий результат. Пенангом раз у раз прокочуються заворушення.
Ще більші соціальні біди принесли колонії дві світові війни. Особливо друга, під час японської окупації. Це непоправно підкосило колись надвисокий британський авторитет. В результаті, в 1946-му Пенанг стає частиною Малайського Союзу, а за два роки - штатом Малайської Федерації.
Деякий час нова держава залишається під британської опікою, проте у 1957-му остаточно стає незалежною.
(Не можу втриматись, аби не вкрасти з Вікіпедії чудове панорамне фото Пенангу).
Далі буде.
Пенанг на Google-картах. Про Малайзію також можна глянути на мій пост про печери Бату, тамтешній транспорт та музей іграшок.