Травневе турне, частина 2: привіт з боліт!
Після Ніжина маршрут повів мене прямісінько до Луцька, де мене чекав насичений важливими подіями Великдень і більш розслаблені сусідні дні. Ми гуляли напівзатопленим парком і розмовляли про те, кому прийшло в голову побудувати місто серед боліт. (Ви не бачили аеро-фото Луцька, коли сніг ще тільки зійшов? Ось вони, ці хоробрі траси і будиночки, що з усіх сил пнуться навшпиньки, аби визирнути з води!)
Хоча діло то невеселе, і більшість мешканців міста мала від паводку ті чи інші збитки, на час мого приїзду нам лишалося тільки милуватися сонячними зайчиками, що танцювали по водній поверхні - звісно, в непередбачених для цього місцях. Навколишні пейзажі у точності відповідали гімну Волині "Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна", який я почула напередодні на сімейному святі у виконанні Волинського національного хору і повторила під час прогулянки парком, під акомпанемент вуличного музиканта. Я черговий раз згадала своє волинське коріння (воно в мене справді є!), стрибала і щебетала, а серйозну місію фотографування віддала Богдану, так що світлини тут в основному його.
Декому ще буде цікаво, що в цій поїздці я вперше протестувала свій новий ширококутний об'єктив Tokina 12-24mm f/4. Було незвично - можна стояти в метрі від дерева, а воно повністю влізає в кадр...ну, або майже:) На радостях побігли втискати в кадр цілий луцький замок - він погодився, хоч і трохи скривився. В цілому, об'єктивом задоволена, хоча в плані різкості очікувала трохи більшого (ну, то мене певно геліос розбалував:)).
Хоча діло то невеселе, і більшість мешканців міста мала від паводку ті чи інші збитки, на час мого приїзду нам лишалося тільки милуватися сонячними зайчиками, що танцювали по водній поверхні - звісно, в непередбачених для цього місцях. Навколишні пейзажі у точності відповідали гімну Волині "Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна", який я почула напередодні на сімейному святі у виконанні Волинського національного хору і повторила під час прогулянки парком, під акомпанемент вуличного музиканта. Я черговий раз згадала своє волинське коріння (воно в мене справді є!), стрибала і щебетала, а серйозну місію фотографування віддала Богдану, так що світлини тут в основному його.
Декому ще буде цікаво, що в цій поїздці я вперше протестувала свій новий ширококутний об'єктив Tokina 12-24mm f/4. Було незвично - можна стояти в метрі від дерева, а воно повністю влізає в кадр...ну, або майже:) На радостях побігли втискати в кадр цілий луцький замок - він погодився, хоч і трохи скривився. В цілому, об'єктивом задоволена, хоча в плані різкості очікувала трохи більшого (ну, то мене певно геліос розбалував:)).