Вело-Одесса
28.06
18:07
4i4a:
Ми прибули на ЗД вокзал “Київ Центральний”. Стандартна процедура розбору вєлов, під погляди зацікавленого народу. Демонстрація квитків провідниці, горде прямування вглиб вагону з зачехльонними залізними конями. Дві пляшки пива, поглинання заготовленної їжі і ми готові до 6-годинного сну.(Потяг прибуває у Одесу о 5:30 ранку) На добраніч “попутчікі”, відпочивайте нозі, Вам ще вкручувати прийдеться.
Ранок - 4 година - світло в вагоні, дух колективу тягне до туалету. Спати зовсім вже не хочеться. Ми в очікуванні прибуття до Одеси.
Перон...
Міша:
“Таки мы в Одессе”... - скажет Миша час спустя. Тетя проводница грозилась увезти нас в отстойник, но мы с Жекой не сдавались и медленнее всех пассажиров выносили велики из вагона... успели, вынести успели. Практически сразу после того, как мы вынесли последнее колесо, буквально через каких-то полчаса, поезд таки уехал в отстойник.
Чича! Где карта, Чича??!!
“Вон там” - говорит Чича и приобретает карту в переходе возле вокзала в 6 утра.
Не мудрствуя лукаво, едем к выезду из города по Фонтанской дороге, одесситы - молодцы, сверху стоят лавочки, внизу набережная и море, освещаемое низким рассветным солнцем.
Сникерс - друг велосипедиста, и чай - друг сникерса, посидели с нами на лавочке и повтыкали на море.
Пока, Одесса, до завтра! Выезжаем из тебя.
Чича:
Міша забув написати, що одеський MacDonnalds не так сильно порадував нас, як чернігівський, але мабуть і я про це промовчу :)
Фонтанська дорога, Дача Ковалевського, Чорноморка, (дешеві скутери з Японії - Ямаха ретрік 3400, 4200 грн), Іллічевськ, Санжийка (і ось тут ми знайшли пречудовий пляжик на березі:
з однієї сторони Чорне море,
з іншої - скелі.
Ідеальне місце для ночовки, але зарано), Грибовка, легкий трансфер через річку Барабой, прибуття в Кароліно-Бугаз. Прямуємо по косі “без назви” до Дністровсько- Цареградського гирла. З одного боку Дністровський лиман, з іншого - ЧОРНЕ МОРЕ.
На 57-му кілометрі зустрічається на нашій дорозі одноіманна кафешка (тріп приблизно вже складає 65 км). Добре вкомплектована гарно засмагла офіціантка Олєчка погодувала нас за наші гроші :) В цей час наші закипівші снікерси охолоджувались біля морозива “Мішка”(див. Фото)
МЕНЮ:
Чіча: солянка, салат “Грєчєскій”, морозиво “Мішка”, вино 100 гр.
Міша: салат “Грєчєскій”, морозиво “Мішка”, вино 400 гр.
10 хвилин відпочинку після обіду і ми вирушаємо далі.
У Міши вимикається стоп-кран після випитого вина і він при температурі +34 ℃ вкручує педальки.
Мене врятовує пробите заднє колесо.
В процесі зміни камери Міша засинає і майже не падає в рівчак біля прикордонного мосту.
Вирушаємо далі...
Міша:
Шо там? Где? а.. Чича камєрку мінял. Очень кстати. Моя поспать :) и даже чуть не свалиться вниз, пока засыпать.
Ок, Харэ втыкать. Пора. Едем. Дорога, дорога, дорога. Ничего примечательного кроме засаженного декоративными деревьями полустанка и того, что бедненький Чича едва поспевал за неугомонным Мишей.
Шабо - окраина. Здесь был футбол, местная команда, хорошо спонсируемая побеждала (в шлеме) 4:0 другую, не так хорошо спонсируемую.
Центр шабского села, приветливые тети-продавщицы в магазине. Совет: езжайте мальчики туда и там найдете место для ночлега. Прихотливые мы искали там место для ночлега целых 8 км. Нашли. Боялись открыть рот, чтобы не наесться ненароком комаров :)
Искупались пока солнце не зашло, лиман, пришлось метров 100 топать пока по пояс воды набралось. Вино, разговоры с мамами, снова вино, Похвастались друг другу спальниками и спать.
Чича:
Ранок, сушимо палатку, спальники, чистка цепки (Да здравствуєт ВД40) Вирушаємо. 10 хвилин і ми в Бєлгород-Дністровському.
ЗД вокзал, купуємо квитки на Одесу, ще 10 хвилин і ми на фортеці “Аккерман(ська)” фотки, фотки, фотки, фотки.
Ми ідемо знайомитись з дєвачкой у електричці (сорі таймлайн трошки порушений)
1 літр вина до електрички на Одесу (в електричці його допивали) і тут жеж нас назвали “лінивими вєлосіпєдістамі :)”
Міша:
Познайомились з дівчиною Катею в електричці.
Катя “Місс Студентська Республіка”
“Аркадія” 1 місце. Тропікано 21:00
Классно, что мы попали в школу.
Він на воєнкє вчився, в мене плоскостопіє.
Чича:
П’янючі вивалились з електрички
Знайшли камери схову і нарешті я позбавився багажнику з палаткою, спальником, і двома карєматами.
Свобода!!!
Вирушили на Алею здоров’я
По дорозі заїхали в Дендропарк.
Папа, а де море?
Ось жеж воно, поруч - перевдяглись ми з вєлотрусов в пацанскіє плавкі і в море
ууух харашо.
Алея здоров’я - у Міши трабла з задньою перекидкою. На обмежених швидкостях прямуємо по набережній на Дерибасівську через “переїхавший” Апельсин, через Дюка, через пам’ятник Єкатерині.
Привіт Гамбрінус. 2 літри пива “Гамбрінус” під скрипку і піаніно - чисто Одеса стайл. Замість столику 2 бочки - ми заморені, задоволені і щасливі.
Не знаю, як після “випитого” нами пива наші велосипеди дозволяють сідати на них.....
(ремарка: як у воду гледів)
Логічне завершення вечіра...
Я смачнюще нагорнувся на “Алеї здоров”я”
Вчиться на нашому прикладі.
Ніколи не пийте за кермом!!!
Хоча я точно і не знаю, що саме стало причиною падіння, чи то випите пиво, чи то ямище посеред темної дороги, але висновок точно можна зробити тільки один...
Припхались на вокзал. Я 4 квартали ніс вєл на плечі, бо заднє колесо перетворилось в ідеальну 8 і ніяк не хотіло крутитись. Намазюкали мене пєрєкісью, мазькою, забинтували і .... почали чекати потягу. Півтори години ми намагались перебороти Морфея... Дочекались, залізли в потяг “Одеса-Москва”. Чай по 4 гривні, наші вєли для тьоті-провідниці були негабаритним багажем. Ми дружньо з Мішею дочекались видачі білизни і заігнорили тьотю.
Покєдо Одеса, привіт Київ.
З.Ы. Спасибо за внимание! В полную версию фотоотчета можно повтыкать здесь: http://picasaweb.google.com/mikhail.chub/200806_veloOdessa
18:07
4i4a:
Ми прибули на ЗД вокзал “Київ Центральний”. Стандартна процедура розбору вєлов, під погляди зацікавленого народу. Демонстрація квитків провідниці, горде прямування вглиб вагону з зачехльонними залізними конями. Дві пляшки пива, поглинання заготовленної їжі і ми готові до 6-годинного сну.(Потяг прибуває у Одесу о 5:30 ранку) На добраніч “попутчікі”, відпочивайте нозі, Вам ще вкручувати прийдеться.
Ранок - 4 година - світло в вагоні, дух колективу тягне до туалету. Спати зовсім вже не хочеться. Ми в очікуванні прибуття до Одеси.
Перон...
Міша:
“Таки мы в Одессе”... - скажет Миша час спустя. Тетя проводница грозилась увезти нас в отстойник, но мы с Жекой не сдавались и медленнее всех пассажиров выносили велики из вагона... успели, вынести успели. Практически сразу после того, как мы вынесли последнее колесо, буквально через каких-то полчаса, поезд таки уехал в отстойник.
Чича! Где карта, Чича??!!
“Вон там” - говорит Чича и приобретает карту в переходе возле вокзала в 6 утра.
Не мудрствуя лукаво, едем к выезду из города по Фонтанской дороге, одесситы - молодцы, сверху стоят лавочки, внизу набережная и море, освещаемое низким рассветным солнцем.
Сникерс - друг велосипедиста, и чай - друг сникерса, посидели с нами на лавочке и повтыкали на море.
Пока, Одесса, до завтра! Выезжаем из тебя.
Чича:
Міша забув написати, що одеський MacDonnalds не так сильно порадував нас, як чернігівський, але мабуть і я про це промовчу :)
Фонтанська дорога, Дача Ковалевського, Чорноморка, (дешеві скутери з Японії - Ямаха ретрік 3400, 4200 грн), Іллічевськ, Санжийка (і ось тут ми знайшли пречудовий пляжик на березі:
з однієї сторони Чорне море,
з іншої - скелі.
Ідеальне місце для ночовки, але зарано), Грибовка, легкий трансфер через річку Барабой, прибуття в Кароліно-Бугаз. Прямуємо по косі “без назви” до Дністровсько- Цареградського гирла. З одного боку Дністровський лиман, з іншого - ЧОРНЕ МОРЕ.
На 57-му кілометрі зустрічається на нашій дорозі одноіманна кафешка (тріп приблизно вже складає 65 км). Добре вкомплектована гарно засмагла офіціантка Олєчка погодувала нас за наші гроші :) В цей час наші закипівші снікерси охолоджувались біля морозива “Мішка”(див. Фото)
МЕНЮ:
Чіча: солянка, салат “Грєчєскій”, морозиво “Мішка”, вино 100 гр.
Міша: салат “Грєчєскій”, морозиво “Мішка”, вино 400 гр.
10 хвилин відпочинку після обіду і ми вирушаємо далі.
У Міши вимикається стоп-кран після випитого вина і він при температурі +34 ℃ вкручує педальки.
Мене врятовує пробите заднє колесо.
В процесі зміни камери Міша засинає і майже не падає в рівчак біля прикордонного мосту.
Вирушаємо далі...
Міша:
Шо там? Где? а.. Чича камєрку мінял. Очень кстати. Моя поспать :) и даже чуть не свалиться вниз, пока засыпать.
Ок, Харэ втыкать. Пора. Едем. Дорога, дорога, дорога. Ничего примечательного кроме засаженного декоративными деревьями полустанка и того, что бедненький Чича едва поспевал за неугомонным Мишей.
Шабо - окраина. Здесь был футбол, местная команда, хорошо спонсируемая побеждала (в шлеме) 4:0 другую, не так хорошо спонсируемую.
Центр шабского села, приветливые тети-продавщицы в магазине. Совет: езжайте мальчики туда и там найдете место для ночлега. Прихотливые мы искали там место для ночлега целых 8 км. Нашли. Боялись открыть рот, чтобы не наесться ненароком комаров :)
Искупались пока солнце не зашло, лиман, пришлось метров 100 топать пока по пояс воды набралось. Вино, разговоры с мамами, снова вино, Похвастались друг другу спальниками и спать.
Чича:
Ранок, сушимо палатку, спальники, чистка цепки (Да здравствуєт ВД40) Вирушаємо. 10 хвилин і ми в Бєлгород-Дністровському.
ЗД вокзал, купуємо квитки на Одесу, ще 10 хвилин і ми на фортеці “Аккерман(ська)” фотки, фотки, фотки, фотки.
Ми ідемо знайомитись з дєвачкой у електричці (сорі таймлайн трошки порушений)
1 літр вина до електрички на Одесу (в електричці його допивали) і тут жеж нас назвали “лінивими вєлосіпєдістамі :)”
Міша:
Познайомились з дівчиною Катею в електричці.
Катя “Місс Студентська Республіка”
“Аркадія” 1 місце. Тропікано 21:00
Классно, что мы попали в школу.
Він на воєнкє вчився, в мене плоскостопіє.
Чича:
П’янючі вивалились з електрички
Знайшли камери схову і нарешті я позбавився багажнику з палаткою, спальником, і двома карєматами.
Свобода!!!
Вирушили на Алею здоров’я
По дорозі заїхали в Дендропарк.
Папа, а де море?
Ось жеж воно, поруч - перевдяглись ми з вєлотрусов в пацанскіє плавкі і в море
ууух харашо.
Алея здоров’я - у Міши трабла з задньою перекидкою. На обмежених швидкостях прямуємо по набережній на Дерибасівську через “переїхавший” Апельсин, через Дюка, через пам’ятник Єкатерині.
Привіт Гамбрінус. 2 літри пива “Гамбрінус” під скрипку і піаніно - чисто Одеса стайл. Замість столику 2 бочки - ми заморені, задоволені і щасливі.
Не знаю, як після “випитого” нами пива наші велосипеди дозволяють сідати на них.....
(ремарка: як у воду гледів)
Логічне завершення вечіра...
Я смачнюще нагорнувся на “Алеї здоров”я”
Вчиться на нашому прикладі.
Ніколи не пийте за кермом!!!
Хоча я точно і не знаю, що саме стало причиною падіння, чи то випите пиво, чи то ямище посеред темної дороги, але висновок точно можна зробити тільки один...
Припхались на вокзал. Я 4 квартали ніс вєл на плечі, бо заднє колесо перетворилось в ідеальну 8 і ніяк не хотіло крутитись. Намазюкали мене пєрєкісью, мазькою, забинтували і .... почали чекати потягу. Півтори години ми намагались перебороти Морфея... Дочекались, залізли в потяг “Одеса-Москва”. Чай по 4 гривні, наші вєли для тьоті-провідниці були негабаритним багажем. Ми дружньо з Мішею дочекались видачі білизни і заігнорили тьотю.
Покєдо Одеса, привіт Київ.
З.Ы. Спасибо за внимание! В полную версию фотоотчета можно повтыкать здесь: http://picasaweb.google.com/mikhail.chub/200806_veloOdessa