Hora incerta
Після естетичної частини у формі нових хлопів на тренуванні (які спини! які руки! які рухи! а ще й усміхаються) прийшов час на частину не менш добру - на Гайдеґґера (так, наче, правильно?). От що він каже:
"Не впадаймо у оману. Ми всі, разом з тими, що професійно пов’язані з мисленням, часто убогі думкою, ба, навіть більше, - занадто часто є цілком бездумними. Бездумність є небезпечною гостею, яка тепер вкрадається всюди. Сьогодні новини сприймають дуже легко, це не потребує жодних розумових зусиль і, можливо, саме тому вони так швидко забуваються. Імпреза змінює імпрезу. Вшанування все менше змушують нас задуматись, ба навіть ідуть у парі з бездумністю. Але навіть будучи бездумним, ми не відрікаємось від нашої здатности мислити. Вона нам просто необхідна".
Я скопіювала цю цитату, сильно не задумуючись. Потім перечитала і ще раз перечитала.І тут - омаммаміа, ми ж живемо в своєму світі! Ми тут не чужі, бо самі створили собі умови, в яких, щоб існувати і здобувати тваринні радощі, їжу і любов, треба мислити, переступати себе "біологічного". Ми хочемо спати, але йдемо працювати. Ми хочемо їсти, але не їмо, щоб перевірити силу волі. Ми хочемо купити собі нову куртку, щоб було тепло (зараз зимно-презимно), але віддаємо гроші на благодійність. Міркую, що не треба лінуватися думати.
І не треба лінуватися нарешті подзвонити до Христі і Юльки і вийти з теплої затишної комори на зустріч з ними :)