(no subject)
Зараз мрію про філіжаночку справжньої кави! Можна з корицею... І ненавиджу всіляких малолітних дебілочок, котрі говорять суржиком і вважають себе націоналістами.
Нині сама робитиму кутю. Щедрий ве-е-е-ечір!
А взагалі я не про те. Все покинути - друзів-знайомих, роботу, квартиру, статус в суспільстві - все до дна покинути, це вияв сили чи слабкості? Бо все залишити переважно наважуються, або коли дуже зле, або коли заповітні мрії не здіснюються, чи коли людину принижують, чи коли зраджують, чи коли щось ламається в житті... То почати все з нуля, з початку, табуля раса - то вчинок сильної людини? Чи не змогти встати з колін, не змогти подивитись гордо в очі ворогам і не змогти плюнути на думку оточення, і втекти туди, де тебе ніхто не знає, де немає спогадів про біль, де все так сіро і ностальгійно, - то вияв слабкості???