Про мотанки
Багато хто задає питання - шо це за лялькі такі ці мотанки. Я спробую коротенько відповісти.
Традиції виготовлення ганчіркових ляльок на території, де проживали слов'янські народи існували аж до початку 20 століття. Потім, у зв'язку з появою гумових, пластмасових і заводних іграшок, вони були втрачені. Без перебільшення можна сказати, що зараз спостерігається бум на рукотворні играшки, у тому числі, на авторські ляльки.
Для виготовлення ляльок можна використовувати різні матеріали: солому, гілки, шишки, мотузки, тканину. Кожен майстер обирає сам. Я займаюся ганчірковими лялькам. Вони, у свою чергу, діляться на ігрові, обрядові та обереги. Ігрові можуть бути як у вигляді чоловічків, так і у вигляді фігурок тварин, але це скоріше просто приємна штучка, зроблена власними руками. У цьому блозі представлені ляльки-обереги. Згідно з народними повір’ями, вони мають чарівні властивості: захищають людину від злих сил, лихого ока, притягують на себе хвороби і нещастя. Першу таку лялечку робили для немовляти і клали у колиску. Зараз у нас існує звичай прив'язувати червону вовняну ниточку на руку малюка, а раніше для захисту робили лялечки. Маленькі діточки носили їх із собою, а ті, що старше, розставляли у будинку. Також, крім маленької мотанки, у дитячій повинна була стояти лялька побільше - товстушка, або кукла-нянюшка. Зараз, нічого не змінилося: невелику можна носити із собою або покласти в авто, ну а лялечку побільше поставити у квартирі, офісі або готелі.
Основні вимоги до ляльок-оберегів: при виготовленні заготовки тіла ляльки нічого не можна проколювати голкою - все приматується і прив’язується, голівка ляльки робиться окремо, після чого на ній вимотується сакральний хрест, і чим більше у нього смуг, тим складніше його зробити. Потім змотується й прив’язується тулуб, ручки та усе інше. Всі перемотування повинні бути нитками і тканиною, теж хрестом, тільки потрібно ретельно рахувати вузлики - їх кількість повинна бути непарна. Голку можна брати в руки, коли починаєш прикрашати та наряджати. Навіть волосся до голови не бажано пришивати, я, наприклад, кріплю хустками та іншими головними уборами. Безумовно, коли майстер створює ляльку на замовлення для конкретної людини, він намагається виконати свою роботу сумлінно, що відрізняє його від масових виробників, які, як правило, нехтують традиційними методами виготовлення ляльок-оберегів. У мене всі до єдиної ляльки зроблені за правилами. Щоб захиститися від хвороб, заведено так, що з оберегів без обличчя роблять набір із 12 маленьких лялечок і однієї великої, кожна з яких символізує ту або іншу хворобу. Ляльки ставлять у спальні, тому як вважається, що хвороби вселяються в людину, коли вона спить. Але для того, щоб "магія" не закінчувалася, рекомендують раз у рік спалювати старі ляльки і робити нові, бажано, напередодні Великодня. Крім цього, існує безліч інших обрядових ляльок. Принцип виготовлення той же, але в кожної своя специфіка. Припустимо, ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору), Вербница (до Вербної неділі), на Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з веночками опускати в ріку); весільні ляльки - наречений і наречена, з'єднані разом; помічниця по господарству - лялька з дуже довгими ручками, до яких прив'язано багато стрічок; зерновушки - ляльки, набиті зерном, які приносять достаток у будинок і т.п. Ну а національний колорит додається вже в основному за рахунок головних уборів, костюмів, квітів та прикрас. Одягни в сарафан - буде російська, а у вишиванку - українка. Головне, по можливості використовувати для вбрань бавовну, вовну або шовк. І найважливіше, що варто запам'ятати, - якщо у вас поганий настрій, можна навіть не починати роботу, інакше ризикуєте одержати ляльку Чакі.
Тоже самое по-русски:
Традиции изготовления тряпичных кукол на территории, где проживали славянские народы, существовали вплоть до начала 20 века. Затем, в связи с появлением резиновых, пластмассовых и заводных игрушек, они были утрачены. Сейчас без преувеличения можно сказать, что наблюдается бум на рукотворные игрушки, в том числе, на авторские куклы.
Для изготовления кукол можно использовать разные материалы: солому, ветки, шишки, веревки и ткань. Каждый мастер выбирает сам. Я занимаюсь тряпичными куклам. Они, в свою очередь, делятся на игровые, обрядовые и обереги. Игровые куклы могут быть как в виде человечков, так и в виде фигурок зверей, но это скорее просто приятная вещица, сделанная своими руками. В данный момент в моем блоге представлены куклы-обереги. Согласно народным традициям они обладаю волшебными свойствами: защищают человека от злых сил, сглаза, принимают на себя болезни и несчастья. Первую такую куколку делали для новорожденного и клали в люльку. Сейчас у нас существует обычай привязывать красную шерстяную ниточку на руку младенца, а раньше для его защиты делали куколки. Маленькие детки носили их с собой, а те, что постарше, расставляли в доме. Также, кроме маленькой мотанки, в детской должна была стоять еще одна кукла побольше − толстушка, или кукла-нянюшка. Сейчас, в принципе, ничего не изменилось: небольшую можно носить с собой в сумке или положить в машине, ну а большую куколку поставить в квартире, офисе или гостинице.
Основные требования к куклам-оберегам: при изготовлении заготовки тела куклы ничего нельзя прокалывать иглой - все приматывается и привязывается, головка куклы делается отдельно и на ней выматывается сакральный крест, и чем больше у него полос, тем сложнее его сделать. Затем сматывается и привязывается туловище, ручки и всё остальное. Все перемотки должны быть нитками и тканью, тоже крестом, только нужно внимательно считать узелки − их должно быть нечетное количество. Иголку разрешено брать в руки, когда начинаешь украшать и наряжать. Даже волосы к голове не желательно пришивать, я, например, креплю платками и прочими головными уборами. Безусловно, когда мастер делает куклу на заказ для конкретного человека, он всегда старается выполнять работу добросовестно, что отличает его от массовых производителей, которые зачастую пренебрегают традиционными методами создания оберегов. У меня все до единой куклы сделаны по правилам. Чтобы защититься от болезней, из оберегов без лица принято собирать наборы, состоящие из 12 маленьких куколок и одной большой, каждая из которых символизирует ту или иную болезнь. Куклы ставят в спальне, потому как считается, что болезни вселяется в человека, когда он спит. Но для того, чтобы «магия» не заканчивалась, рекомендуют раз в год сжигать старые куклы и делать новые, желательно, перед Пасхой. Кроме этого, существует множество других обрядовых кукол. Принцип изготовления тот же, но у каждой своя специфика. Допустим, куклы к праздникам: Пасхальная голубка (она красного цвета), Вербница (к Вербному воскресенью), на Ивана Купала (кукла на один день, можно загадывать желание и вместе с веночками опускать в реку); свадебные куклы - жених и невеста, соединенные вместе; помощница по хозяйству - кукла с очень длинными ручками, к которым привязано много ленточек; зерновушка - кукла, набитая зерном, которая по приданию приносит достаток в дом и т.п. Ну а национальный колорит добавляется в основном за счет головных уборов, костюмов, цветов и украшений. Одень в сарафан - будет русская, а в вышиванку - украинка. Главное, по возможности использовать для нарядов хлопок, шерсть или шелк. И самое важное, что стоит запомнить, - если у вас плохое настроение, можно даже не начинать работу, иначе рискуете получить куклу Чаки.
Традиції виготовлення ганчіркових ляльок на території, де проживали слов'янські народи існували аж до початку 20 століття. Потім, у зв'язку з появою гумових, пластмасових і заводних іграшок, вони були втрачені. Без перебільшення можна сказати, що зараз спостерігається бум на рукотворні играшки, у тому числі, на авторські ляльки.
Для виготовлення ляльок можна використовувати різні матеріали: солому, гілки, шишки, мотузки, тканину. Кожен майстер обирає сам. Я займаюся ганчірковими лялькам. Вони, у свою чергу, діляться на ігрові, обрядові та обереги. Ігрові можуть бути як у вигляді чоловічків, так і у вигляді фігурок тварин, але це скоріше просто приємна штучка, зроблена власними руками. У цьому блозі представлені ляльки-обереги. Згідно з народними повір’ями, вони мають чарівні властивості: захищають людину від злих сил, лихого ока, притягують на себе хвороби і нещастя. Першу таку лялечку робили для немовляти і клали у колиску. Зараз у нас існує звичай прив'язувати червону вовняну ниточку на руку малюка, а раніше для захисту робили лялечки. Маленькі діточки носили їх із собою, а ті, що старше, розставляли у будинку. Також, крім маленької мотанки, у дитячій повинна була стояти лялька побільше - товстушка, або кукла-нянюшка. Зараз, нічого не змінилося: невелику можна носити із собою або покласти в авто, ну а лялечку побільше поставити у квартирі, офісі або готелі.
Основні вимоги до ляльок-оберегів: при виготовленні заготовки тіла ляльки нічого не можна проколювати голкою - все приматується і прив’язується, голівка ляльки робиться окремо, після чого на ній вимотується сакральний хрест, і чим більше у нього смуг, тим складніше його зробити. Потім змотується й прив’язується тулуб, ручки та усе інше. Всі перемотування повинні бути нитками і тканиною, теж хрестом, тільки потрібно ретельно рахувати вузлики - їх кількість повинна бути непарна. Голку можна брати в руки, коли починаєш прикрашати та наряджати. Навіть волосся до голови не бажано пришивати, я, наприклад, кріплю хустками та іншими головними уборами. Безумовно, коли майстер створює ляльку на замовлення для конкретної людини, він намагається виконати свою роботу сумлінно, що відрізняє його від масових виробників, які, як правило, нехтують традиційними методами виготовлення ляльок-оберегів. У мене всі до єдиної ляльки зроблені за правилами. Щоб захиститися від хвороб, заведено так, що з оберегів без обличчя роблять набір із 12 маленьких лялечок і однієї великої, кожна з яких символізує ту або іншу хворобу. Ляльки ставлять у спальні, тому як вважається, що хвороби вселяються в людину, коли вона спить. Але для того, щоб "магія" не закінчувалася, рекомендують раз у рік спалювати старі ляльки і робити нові, бажано, напередодні Великодня. Крім цього, існує безліч інших обрядових ляльок. Принцип виготовлення той же, але в кожної своя специфіка. Припустимо, ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору), Вербница (до Вербної неділі), на Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з веночками опускати в ріку); весільні ляльки - наречений і наречена, з'єднані разом; помічниця по господарству - лялька з дуже довгими ручками, до яких прив'язано багато стрічок; зерновушки - ляльки, набиті зерном, які приносять достаток у будинок і т.п. Ну а національний колорит додається вже в основному за рахунок головних уборів, костюмів, квітів та прикрас. Одягни в сарафан - буде російська, а у вишиванку - українка. Головне, по можливості використовувати для вбрань бавовну, вовну або шовк. І найважливіше, що варто запам'ятати, - якщо у вас поганий настрій, можна навіть не починати роботу, інакше ризикуєте одержати ляльку Чакі.
Тоже самое по-русски:
Традиции изготовления тряпичных кукол на территории, где проживали славянские народы, существовали вплоть до начала 20 века. Затем, в связи с появлением резиновых, пластмассовых и заводных игрушек, они были утрачены. Сейчас без преувеличения можно сказать, что наблюдается бум на рукотворные игрушки, в том числе, на авторские куклы.
Для изготовления кукол можно использовать разные материалы: солому, ветки, шишки, веревки и ткань. Каждый мастер выбирает сам. Я занимаюсь тряпичными куклам. Они, в свою очередь, делятся на игровые, обрядовые и обереги. Игровые куклы могут быть как в виде человечков, так и в виде фигурок зверей, но это скорее просто приятная вещица, сделанная своими руками. В данный момент в моем блоге представлены куклы-обереги. Согласно народным традициям они обладаю волшебными свойствами: защищают человека от злых сил, сглаза, принимают на себя болезни и несчастья. Первую такую куколку делали для новорожденного и клали в люльку. Сейчас у нас существует обычай привязывать красную шерстяную ниточку на руку младенца, а раньше для его защиты делали куколки. Маленькие детки носили их с собой, а те, что постарше, расставляли в доме. Также, кроме маленькой мотанки, в детской должна была стоять еще одна кукла побольше − толстушка, или кукла-нянюшка. Сейчас, в принципе, ничего не изменилось: небольшую можно носить с собой в сумке или положить в машине, ну а большую куколку поставить в квартире, офисе или гостинице.
Основные требования к куклам-оберегам: при изготовлении заготовки тела куклы ничего нельзя прокалывать иглой - все приматывается и привязывается, головка куклы делается отдельно и на ней выматывается сакральный крест, и чем больше у него полос, тем сложнее его сделать. Затем сматывается и привязывается туловище, ручки и всё остальное. Все перемотки должны быть нитками и тканью, тоже крестом, только нужно внимательно считать узелки − их должно быть нечетное количество. Иголку разрешено брать в руки, когда начинаешь украшать и наряжать. Даже волосы к голове не желательно пришивать, я, например, креплю платками и прочими головными уборами. Безусловно, когда мастер делает куклу на заказ для конкретного человека, он всегда старается выполнять работу добросовестно, что отличает его от массовых производителей, которые зачастую пренебрегают традиционными методами создания оберегов. У меня все до единой куклы сделаны по правилам. Чтобы защититься от болезней, из оберегов без лица принято собирать наборы, состоящие из 12 маленьких куколок и одной большой, каждая из которых символизирует ту или иную болезнь. Куклы ставят в спальне, потому как считается, что болезни вселяется в человека, когда он спит. Но для того, чтобы «магия» не заканчивалась, рекомендуют раз в год сжигать старые куклы и делать новые, желательно, перед Пасхой. Кроме этого, существует множество других обрядовых кукол. Принцип изготовления тот же, но у каждой своя специфика. Допустим, куклы к праздникам: Пасхальная голубка (она красного цвета), Вербница (к Вербному воскресенью), на Ивана Купала (кукла на один день, можно загадывать желание и вместе с веночками опускать в реку); свадебные куклы - жених и невеста, соединенные вместе; помощница по хозяйству - кукла с очень длинными ручками, к которым привязано много ленточек; зерновушка - кукла, набитая зерном, которая по приданию приносит достаток в дом и т.п. Ну а национальный колорит добавляется в основном за счет головных уборов, костюмов, цветов и украшений. Одень в сарафан - будет русская, а в вышиванку - украинка. Главное, по возможности использовать для нарядов хлопок, шерсть или шелк. И самое важное, что стоит запомнить, - если у вас плохое настроение, можно даже не начинать работу, иначе рискуете получить куклу Чаки.