До того йде, що доведеться переїхати до бабусі

[morreth]

І тут мені хочеться знову за всі заставки проклинати радяньську владу, яка так понівечила її покоління

Comments

[ext_2369181]

Мама за бабусею до смерті ходили, тато за своєю також, може це тому, то ваша бабця одна жила, це дуже чавить, я міг би сказати, що це конфлікт поколінь, але це не так.
P.S. Дуже вам співчуваю.

[malica_dee]

Я прошу вибачення, то й правда може бути що едина причина "понівечене покоління", алє то може бути ще й депресія (і то її приповідка: "все одно помирати").

[teggen]

І дійсно, часто те бачила у літніх людей. Не живуть, а доживають.

[privacy_ua]

Як я вас розумію :(
- гроші мають лежати в банках. причому обов'язково в гривні. Бажано в тих, які дають високий процент і час віж часу лускають.
- бойлер не можна - це ж скільки електрики нагорить
- нові меблі на кухню? не треба!
- пральна машина? у мене вже є! (радянська "Чайка")

Ну і головне, "мені вже нічого не треба, все одно помирати". Це бісить найбільше.

[chlorian]

Додатково спостерігаю у людей того покоління переконання, що від пропонованого слід категорично відмовлятися і всіма силами заперечувати потрібність цього для тебе. А також, що так чинять усі. В результаті така людина надзвичайно образлива, бо не отримує вкрай необхідної для себе речі, грошей чи допомоги, хоча півдня саме від цього відмовлялася. "А що, не могли наполягти? Нащо взагалі питали, ну можна ж найти шлях дати мені?!" А по-друге, надзвичайно нав'язлива та глуха до відмов, коли сама намагається з тактовністю носорога впарити непрохану послугу чи непотрібну річ. Слово "так" для них табу. Слово "ні" для них нічого не означає.

Усі ці потворні риси випливають з догмату радянського виховання: "Хотіти - дуже, дуже соромно!"

[pani_stosia]

О так!