(no subject)
Уявляєш, були такі часи, коли ми могли в такій порі, як зараз, чи й пізніше, піднятися, піти, побігти, поїхати: сади, дворики, спорожнілі вулиці, мокрі бруки і трамвайні колії. Опівночі, посеред ночі, перед ранком_ фотографувати те інше місто в іншій атмосфері, пішки чи на колесах, зустрічаючи світанок чи випереджаючи його. Ніби крали похапцем години зі звичного розпорядку життя і голова не боліла за “виспатися, бо ж завтра робочий день”. Мандрівки близькі й далекі: брюховицькими лісами вночі і порожньою стрийською трасою о 4 ранку. На яблука, на схід сонця, на...
Відкривали день, наче прорізали консервним ножем. Ніби він по-іншому не почався б.