мабуть просто зараз й для себе, проте...

Jan 31, 2007 13:05

Перегукуюсь з передмовами
До вже давно ненаписаних мною маленьких новел,
Перековую знову пiдковами
Слова, для котрих їх без мене давно вже хтось стер...

А вони-ж-бо гукають-вигукують
Голосно-голосно-голосно те, що топилось колись у тупiй нiмотi,
А вони-ж забувають-зазубрюють
I записують по долонi такi, що зовсIмненько-зовсiм простенько-простi...

Кирилице-iєроглiфами по нiжнiй долоньцi
Залишаються знаки, що зараз повиннi спитати, але не спитають бездумно
Питаннячко, ненародженiй поки що доньцi
Моїй "А чому твому татовi, дiвчинко, так мовчазно i невиразливо сумно?"
Previous post Next post
Up