Радісна несподіванка, або якою може бути українська історія
Вчора на сайті Інституту Історії Національної Академії Наук України знайшов свою статтю, яка опублікована в збірці статей «Регіональна історія» (http://history.org.ua/JournALL/regions/region_2011_5/11.pdf).
Радісна несподіванка.
Знову задумався про те, якою може бути або повинна бути українська історія. Впродовж довгого часу в українській історіографії домінували своєрідні великі наративи і теми - історія завжди була капітальною, переважно соціально-економічною історією країни / держави і майже завжди ця історія не мала регіонального / локального вимірювання. Краєзнавство було долею любителів і маргінальною течією.
Впродовж 1990-х і 2000-х років українська і російська історичні науки розвивалися в умовах могутнього впливу з боку західних дослідницьких практик і методик. Йдеться про мікроісторію, нову локальну історію, інтелектуальну історію… Виникли нові і цікаві, оригінальні роботи і теорії. Кілька років тому Інститут Історії Національної Академії Наук України почав реалізацію нового проекту - «Регіональна історія України» (http://www.history.org.ua/index.php?urlcrnt=projects/select.php&seriaName=regh), видано вже п'ять збірок статей на українських і російських мовах. Автори намагаються «розкрити» регіональний рівень великих історичних наративів. У цих збірках я наголосився трьома статтями (http://history.org.ua/JournALL/regions/1/6.pdf; http://history.org.ua/JournALL/regions/2/9.pdf), в яких намагаюся відповісти на питання, чи може українська історія знайти свій регіональний рівень і чи застосовні до вивчення української історії європейські (переважно - французькі і італійські) дослідницькі практики і у меншій мірі - роботи англо-американських істориків. Іншими словами, чи може історія України бути написана не просто як історія України з 9 по 21 ст., але як декілька історій, які не тільки є державними / політичними історіями, але і історіями з регіональними вимірюваннями…
Вчера на сайте Института Истории Национальной Академии Наук Украины нашел свою статью, которая опубликована в сборнике статей «Региональная история» (http://history.org.ua/JournALL/regions/region_2011_5/11.pdf).
Радостная неожиданность.
Снова задумался о том, какой может быть или должна быть украинская история. На протяжении длительного времени в украинской историографии доминировали своеобразные большие нарративы и темы - история всегда была капитальной, преимущественно социально-экономической историей страны / государства и почти всегда эта история не имела регионального / локального измерения. Краеведение было уделом любителей в значительной мере чем-то маргинальным.
На протяжении 1990-х и 2000-х годов украинская и российская исторические науки развивались в условиях мощного влияния со стороны западных исследовательских практик и методик. Речь идет о микроистории, новой локальной истории, интеллектуальной истории… Возникли новые и интересные, оригинальные работы и теории. Несколько лет назад Институт Истории Национальной Академии Наук Украины начал реализацию нового проекта - «Региональная история Украины» (http://www.history.org.ua/index.php?urlcrnt=projects/select.php&seriaName=regh), издано уже пять сборников статей на украинском и русском языках. Авторы пытаются «вскрыть» региональный уровень больших исторических нарративов. В этих сборниках я отметился тремя статьями ((http://history.org.ua/JournALL/regions/1/6.pdf; http://history.org.ua/JournALL/regions/2/9.pdf)), в которых пытаюсь ответить на вопросы, может ли украинская история обрести свой региональный уровень и применимы ли к изучению украинской истории европейские (преимущественно - французские и итальянские) исследовательские практики и в меньшей степени - работы англо-американских историков. Иными словами, может ли история Украины быть написана не просто как история Украины с 9 по 21 век, но как несколько историй, которые не только являются государственными / политическими историями, но и историями с региональными измерениями…
Радісна несподіванка.
Знову задумався про те, якою може бути або повинна бути українська історія. Впродовж довгого часу в українській історіографії домінували своєрідні великі наративи і теми - історія завжди була капітальною, переважно соціально-економічною історією країни / держави і майже завжди ця історія не мала регіонального / локального вимірювання. Краєзнавство було долею любителів і маргінальною течією.
Впродовж 1990-х і 2000-х років українська і російська історичні науки розвивалися в умовах могутнього впливу з боку західних дослідницьких практик і методик. Йдеться про мікроісторію, нову локальну історію, інтелектуальну історію… Виникли нові і цікаві, оригінальні роботи і теорії. Кілька років тому Інститут Історії Національної Академії Наук України почав реалізацію нового проекту - «Регіональна історія України» (http://www.history.org.ua/index.php?urlcrnt=projects/select.php&seriaName=regh), видано вже п'ять збірок статей на українських і російських мовах. Автори намагаються «розкрити» регіональний рівень великих історичних наративів. У цих збірках я наголосився трьома статтями (http://history.org.ua/JournALL/regions/1/6.pdf; http://history.org.ua/JournALL/regions/2/9.pdf), в яких намагаюся відповісти на питання, чи може українська історія знайти свій регіональний рівень і чи застосовні до вивчення української історії європейські (переважно - французькі і італійські) дослідницькі практики і у меншій мірі - роботи англо-американських істориків. Іншими словами, чи може історія України бути написана не просто як історія України з 9 по 21 ст., але як декілька історій, які не тільки є державними / політичними історіями, але і історіями з регіональними вимірюваннями…
Вчера на сайте Института Истории Национальной Академии Наук Украины нашел свою статью, которая опубликована в сборнике статей «Региональная история» (http://history.org.ua/JournALL/regions/region_2011_5/11.pdf).
Радостная неожиданность.
Снова задумался о том, какой может быть или должна быть украинская история. На протяжении длительного времени в украинской историографии доминировали своеобразные большие нарративы и темы - история всегда была капитальной, преимущественно социально-экономической историей страны / государства и почти всегда эта история не имела регионального / локального измерения. Краеведение было уделом любителей в значительной мере чем-то маргинальным.
На протяжении 1990-х и 2000-х годов украинская и российская исторические науки развивались в условиях мощного влияния со стороны западных исследовательских практик и методик. Речь идет о микроистории, новой локальной истории, интеллектуальной истории… Возникли новые и интересные, оригинальные работы и теории. Несколько лет назад Институт Истории Национальной Академии Наук Украины начал реализацию нового проекта - «Региональная история Украины» (http://www.history.org.ua/index.php?urlcrnt=projects/select.php&seriaName=regh), издано уже пять сборников статей на украинском и русском языках. Авторы пытаются «вскрыть» региональный уровень больших исторических нарративов. В этих сборниках я отметился тремя статьями ((http://history.org.ua/JournALL/regions/1/6.pdf; http://history.org.ua/JournALL/regions/2/9.pdf)), в которых пытаюсь ответить на вопросы, может ли украинская история обрести свой региональный уровень и применимы ли к изучению украинской истории европейские (преимущественно - французские и итальянские) исследовательские практики и в меньшей степени - работы англо-американских историков. Иными словами, может ли история Украины быть написана не просто как история Украины с 9 по 21 век, но как несколько историй, которые не только являются государственными / политическими историями, но и историями с региональными измерениями…