Перша серед кав'ярень Львова. Це, розчарую, зовсім не "Віденська"...
Оригинал взят у andriy_kusiy в Перша серед кав'ярень Львова. Це, розчарую, зовсім не "Віденська"...
У свідомості багатьох людей старий Львів неодмінно асоціюється з кавою. Це можна сміливо вважати одним зі стереотипів. Склалося так, що саме у Львові розвивалися традиції кавування. Причому розвиваються вони і сьогодні. Щорічні кавові фестивалі, дійства у кав'ярнях та на вулицях міста, легенди, реклами, сувеніри - все це говорить про те, що кава до Львова має досить тісне відношення...
Відразу зазначу декілька моментів. У даній статті опишу власні та чужі дослідження, котрі стосуються саме кави і саме у Львові. Я не історик та не спеціяліст із харчової промисловости, тому не вважаю за потрібне описувати що таке кава, де її п'ють, звідки вона береться, чи де в світі виникали заклади для її споживання. І не буду описувати, наскільки вона шкідлива чи корисна. І не скажу, де можна купити "львівської кави", бо не вірю навіть в її існування (у нас вона не росте й під землею не видобувається, як би це не хотілося, щоби було так). Вважаю, що при дослідницькій статті варто проявити трохи серйозности і не вішати лапшу на вуха й очі довірливих людей. Якщо це Вас розчаровує, тоді можете далі не читати й не витрачати свій час із надією прочитати щось на зразок "тільки у Львові кава має преособливий смак, запах і аромат, а її нотки надихають на теплі почуття (бла-бла-бла) ..."
Почну із того, що:
1. Каву в світі почали пити там, де вона росла і росте (Ефіопія, Аравійський півострів і т.д.)
2. Кава проникла в мусульманський світ і, попри різні труднощі, завоювала популярність.
3. Із мусульманських країн кава прийшла до Европи. Дякуючи як торговцям, так і завойовникам. Особливо відзначають битву під австрійським Віднем (1683 р.), де була розбита турецька армія, а колишній запорізький козак Юрій Кульчицький, що брав участь у даній військовій кампанії, вибрав як трофей на полі бою триста мішків із кавовими зернами. Так як чоловік вмів смажити, молоти й готувати каву (навчився у турків, між якими раніше жив), то й відкрив кав'ярню у тому ж Відні. Пан Юрій був родом зі села Кульчиці (Самбірський район, Львівщина), тому й Кульчицький, тому й каву, згідно даної історії, "приписали" саме до Львова.
Юрій Кульчицький - то була реальна людина. А якщо говорити по правді, то відкриту ним кав'ярню чомусь називають першою в Европі (розчарую вас: Італія, Англія, Франція мали вже відкриті до того кавові заклади).
4. З-за кордону кава прийшла й на українські землі. У тому ж 17 столітті (тобто 1600-ті роках) один пан згадує, що серед страв і напоїв із кухні козацької старшини була привезена з чужих земель кава. І ще десь вичитано (як на зло, не знаходжу джерела), що на території сучасної України перша кав'ярня виникла у Кам'янці-Подільському (1670-ті роки). Її відкрили турки. Для самих же турків. Для мене поки що це спірна інформація (не ручаюся за достовірність).
5. У Львів кава прийшла із Австрійської імперії (1772 р. - Львів стає частиною цього утворення). Одночасно і поширюється цей напій. І саме на австрійський період (особливо 19 століття) припадає "кавовий бум". Згодом каву п'ють не тільки приватно, а й публічно (себто у спеціяльних кавових закладах - кав'ярнях).
Слово "каварня" теж підійде, як справді українське (вживане Винниченком, Франком). Але я, зізнаюсь, послуговуюся давно вже звичним полонізмом "кав'ярня". Щодо російського відповідника, то слово "кафєйня" - якось не те...
І так, відкриваються кав'ярні у Львові. Яка ж відкрилася перша, сказати не так просто, адже про це могли або й не написати, або написати і забути (війни, пожежі в архівах, неспокійні суспільні події і т.д.)
Офіційно вважається (точніше вважалось), що найранішою по мірі відкриття кав'ярнею Львова була "Віденська", що була розташована там, де тепер - на проспекті Свободи (за пам'ятником Шевченкові). Тоді - це була територія, названа "Гетьманські Вали". Кав'ярня зі самого початку називалася "Віденською", адже Відень був столицею, на яку рівнялись інші міста. Львів теж рівнявся. По забудові, розвою культури, мистецтва. І, звісно, відкриттю ресторацій та подібних закладів.
Дата заснування "Віденської кав'ярні" і до сьогодні викарбувана над входом у заклад - "1829". Так як згадок про відкриті раніше кав'ярні бракувало, то цей заклад назвали найпершою кав'ярнею.
Але наука не стоїть на місці. Інколи важко розірвати старі шаблони, зректися багатьох до того хибних уявлень. Чи про те, що Земля насправді кругла (і, виявляється, твої батьки, діди, помилялися і твердили, що плоска...) Або ж те, що блискавка - не стріла божества, а електророзряд і т.д.
Тому те, що з'явилися дослідження про кав'ярню трохи старшу, зовсім не трагічно :)
На сайті відомої львівської компанії "Галка" згадано про "Віденську" кав'ярню, а також про іще одну, за яку, власне, й піде мова - кав'ярню Якуба Леваковського. Справа в тім, що дослідниками було віднайдено документ, в котрому ця кав'ярня згадана наприкінці 1802 року. Точніше - 28 грудня (датування вміщене у самій книзі). Дана книга, в котрій згадали кав'ярню Якуба Леваковського - це "Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien (von Joseph Rohrer)" / укр. "Спостереження під час подорожі від турецького кордону через Буковину, Східну і Західну Галичину, Сілезію та Моравію до Відня" Йозефа Рорера (чеського вченого, професора статистики й політичних наук при юридичному факультеті Львівського університету). Родом професор був із Відня. Крім того, що він був ученим, то встиг ще й побувати шефом львівської поліції. У 1827 році він видав перший том статистики Австрійської імперії. А раніше, у 1804 році, вийшла якраз його книга "Спостереження під час подорожі..."
У даній праці поміщено цікавий статистичний матеріял, карти, опис побуту місцевих селян. Одним словом, чоловік вів блог, чисто як тут, тільки без наявності "живого журналу" :)))
У цій монографії, від котрої і відштовхуємося, описані нотатки і враження від подорожі описаними вище землями. Буковина (для людей, котрі далекі від географії) - це там, де зараз Чернівецька область, Сілезія - це польська земля (східна частина, близько до нинішньої Чехії), а Моравія - стара назва Чехії. Якраз перед "новим" 1803-м роком пан Рорер сидів за столиком у кав'ярні пана Якова Леваковського, пив каву і писав листа рідним, де відзначив, що у закладі пана Леваковського затишно, а персонал звертається німецькою (а гостю з Відня було приємно почути це у давно спольщеному Львові). Як доказ прочитаного, подаю Вашій увазі фрагмент зі сторінки цієї старої книги. Сама книга "Спостережень..." знаходиться в інтернеті, її можна звідти вільно стягнути, а також можна цю книгу почитати у Львівській НБУ ім. Стефаника. Така книга реально існує і там справді пише таке:
На сторінці опис поданий старим німецьким готичним шрифтом (він має ще назву "фрактура"). У п'ятому рядку зможете прочитати згадку про кав'ярню Леваковського. Тепер про датування листа:
Можете запросто перевірити правдивість документальної згадки про кав'ярню Леваковського.
Зайдіть у бібліотеку Стефаника, відділ старих видань. Поцікавтесь:
Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien (von Joseph Rohrer)
Коли замовите книгу: сторінка 147 (початок опису Львова, лист другий), або стор. 153, рядок 5 (згадка про цю кав'ярню).
Як бачите, документи підтверджують наявність іншої, давнішої кав'ярні (кінець 1802), ніж "Віденська" (1829 р.)
Якщо розібратися щодо подальших описів кав'ярні Леваковського, до до пуття відомо мало. Сайти, присвячені рекламі кави у Львові, а також одна цікава газетна стаття (про неї мова нижче), говорять, що Леваковські були магнатами, власниками кількох сіл. Жили вони на Снопкові (сучасна вулиця Зелена). Зокрема, у Львові збереглась (з перебудовами, правда) пам'ятка архітектури - палац Леваковських (Зелена, 24), який пізніше належав графові Дідушицькому, а в міжвоєнний період митрополиту Андрею Шептицькому. Тепер це обласна науково-педагогічна бібліотека. Між іншим, там колись засідала масонська ложа :)
Леваковські (але не пан Якуб) були власниками будинку № 10 на площі Ринок (там, де тепер "Львівська копальня кави"), тому нерідко саме "копальню" люблять приписати до перших кав'ярень (всім-бо хочеться бути першими). Але НЕ ТАМ була перша кав'ярня, не там! :)
Родина Леваковських купила цей дім значно пізніше. На сайті Центру Міської Історії пише:
У 1870-х рр. будинок належав Ігнацію Домініку Леваковському (Ignacy Dominik Lewakowski).
Раніше нікому із Леваковських цей дім не належав.
От так народжується спотворення інформації :)
За наступною віднайденою інформацією, кав'ярня Леваковського знаходилася у партері кам'яниці № 23 на площі Ринок. Партер - це перший поверх. А даний дім знаходиться одночасно як на пл. Ринок, так і на площі Катедральній. Мова про червонувату кам'яницю "Шольц-Вольфовичів". Саме тепер у ній знову відкрилася "Кав'ярня Леваковського", зі сторони трамвайних колій. У кав'ярні відроджують меню, давні рецепти, а також пригадують стару історію. Ще багато чого не досліджено, але те, що кав'ярня була в цьому будинку в кінці 1802 року - скоріш за все, факт. Саме у цьому будинку. І саме на початку 19-го століття.
Зрештою, згадки про цю кав’ярню можна знайти ще у кількох джерелах. Про неї писали, зокрема, Пшемислав Влодек та Адам Кулевскі (Przemysław Włodek, Adam Kulewski) в книзі «Lwow Przewodnik» та вже відомий нам доктор Йозеф Рорер :)
Щодо родини Леваковських, то крім їхнього палацу, згадки про кав'ярню, відомо ще дещо. Їх родинна гробниця присутня на Личаківському кладовищі (скульптор - Поль Ойтеле).
Вигляд гробівця зі зворотньої сторони:
Пан Якуб прожив 80 років (1759-1839 рр.) та відкрив кав'ярню у віці 43 років (якщо роком відкриття вважати 1802; ми маємо дату НЕ заснування, а всього лиш дату згадки про існуючу кав'ярню).
Окрім нього (Якуба), у гробівці поховано ще 5 людей.
Якщо не вдаватися в деталі, рід Леваковських був зв'язаний із Замойськими, Дідушицькими, Лонгшампами (останні були власниками парку "Кайзервальд", а також масонами). Тут не буду заглиблюватися в це.
Інформацію про Леваковського, його кав'ярню, посилання на деякі джерела було віднайдено у статті:
Лозинська Л. При першій львівській каві : [Спогади про найпершу кав’ярню Я.Леваковського (1759-1839 рр.)] // За вільну Україну. - 2005. - 23 лип. - С.9.
Замітка журналіста Лідії Лозинської (фактично наріжний камінь досліджень) була віднайдена у Львівській Обласній Універсальній Науковій Бібліотеці (пр. Шевченка, 13).
Дякую цій пані за зроблений поступ у дослідженнях "кавової" історії міста!
---- ---- -----
Висновків тут насправді багато. І написано все, можливо, не зовсім зрозуміло. Та все ж тут простежується те, що наукові дослідження на місці не стоять. І навіть коли мої особисті спостереження не можна назвати науковими, все одно є люди, котрим не байдужа наша історія. Правдива історія. Без зайвих пліток і спотворень.
Як на мене, "Кав'ярню Леваковського" відродили справедливо. Колишні "Віденські булочки" змінили свій формат, взявши акцент на відновлення історичної справедливости. Зазначу, що у закладі також подають "Львівську каву". Якщо розвіювати ілюзії (а це дуже люблю робити), то це кава по-східному, тобто заварена в турці на гарячому піску. В Грузії таку каву називають "кава по-батумськи", іноді "кава по-сухумськи". Дехто каже в нас на таку "кава по-турецьки".
Люди, розвіюйте ілюзії, якщо вони є. Радість можна отримати і від пізнання нового, правдивого.
Коли будете йти у Львові на філіжанку кави, знайте, що тут кава не стає панацеєю від усіх хворіб, напоєм здоров'я, мудрости. Тут кава, як кава.
І дістають її не з-під землі. Але все ж таки це кава у Львові. А у Львів - то є Львів...
Будьте здорові!
У свідомості багатьох людей старий Львів неодмінно асоціюється з кавою. Це можна сміливо вважати одним зі стереотипів. Склалося так, що саме у Львові розвивалися традиції кавування. Причому розвиваються вони і сьогодні. Щорічні кавові фестивалі, дійства у кав'ярнях та на вулицях міста, легенди, реклами, сувеніри - все це говорить про те, що кава до Львова має досить тісне відношення...
Відразу зазначу декілька моментів. У даній статті опишу власні та чужі дослідження, котрі стосуються саме кави і саме у Львові. Я не історик та не спеціяліст із харчової промисловости, тому не вважаю за потрібне описувати що таке кава, де її п'ють, звідки вона береться, чи де в світі виникали заклади для її споживання. І не буду описувати, наскільки вона шкідлива чи корисна. І не скажу, де можна купити "львівської кави", бо не вірю навіть в її існування (у нас вона не росте й під землею не видобувається, як би це не хотілося, щоби було так). Вважаю, що при дослідницькій статті варто проявити трохи серйозности і не вішати лапшу на вуха й очі довірливих людей. Якщо це Вас розчаровує, тоді можете далі не читати й не витрачати свій час із надією прочитати щось на зразок "тільки у Львові кава має преособливий смак, запах і аромат, а її нотки надихають на теплі почуття (бла-бла-бла) ..."
Почну із того, що:
1. Каву в світі почали пити там, де вона росла і росте (Ефіопія, Аравійський півострів і т.д.)
2. Кава проникла в мусульманський світ і, попри різні труднощі, завоювала популярність.
3. Із мусульманських країн кава прийшла до Европи. Дякуючи як торговцям, так і завойовникам. Особливо відзначають битву під австрійським Віднем (1683 р.), де була розбита турецька армія, а колишній запорізький козак Юрій Кульчицький, що брав участь у даній військовій кампанії, вибрав як трофей на полі бою триста мішків із кавовими зернами. Так як чоловік вмів смажити, молоти й готувати каву (навчився у турків, між якими раніше жив), то й відкрив кав'ярню у тому ж Відні. Пан Юрій був родом зі села Кульчиці (Самбірський район, Львівщина), тому й Кульчицький, тому й каву, згідно даної історії, "приписали" саме до Львова.
Юрій Кульчицький - то була реальна людина. А якщо говорити по правді, то відкриту ним кав'ярню чомусь називають першою в Европі (розчарую вас: Італія, Англія, Франція мали вже відкриті до того кавові заклади).
4. З-за кордону кава прийшла й на українські землі. У тому ж 17 столітті (тобто 1600-ті роках) один пан згадує, що серед страв і напоїв із кухні козацької старшини була привезена з чужих земель кава. І ще десь вичитано (як на зло, не знаходжу джерела), що на території сучасної України перша кав'ярня виникла у Кам'янці-Подільському (1670-ті роки). Її відкрили турки. Для самих же турків. Для мене поки що це спірна інформація (не ручаюся за достовірність).
5. У Львів кава прийшла із Австрійської імперії (1772 р. - Львів стає частиною цього утворення). Одночасно і поширюється цей напій. І саме на австрійський період (особливо 19 століття) припадає "кавовий бум". Згодом каву п'ють не тільки приватно, а й публічно (себто у спеціяльних кавових закладах - кав'ярнях).
Слово "каварня" теж підійде, як справді українське (вживане Винниченком, Франком). Але я, зізнаюсь, послуговуюся давно вже звичним полонізмом "кав'ярня". Щодо російського відповідника, то слово "кафєйня" - якось не те...
І так, відкриваються кав'ярні у Львові. Яка ж відкрилася перша, сказати не так просто, адже про це могли або й не написати, або написати і забути (війни, пожежі в архівах, неспокійні суспільні події і т.д.)
Офіційно вважається (точніше вважалось), що найранішою по мірі відкриття кав'ярнею Львова була "Віденська", що була розташована там, де тепер - на проспекті Свободи (за пам'ятником Шевченкові). Тоді - це була територія, названа "Гетьманські Вали". Кав'ярня зі самого початку називалася "Віденською", адже Відень був столицею, на яку рівнялись інші міста. Львів теж рівнявся. По забудові, розвою культури, мистецтва. І, звісно, відкриттю ресторацій та подібних закладів.
Дата заснування "Віденської кав'ярні" і до сьогодні викарбувана над входом у заклад - "1829". Так як згадок про відкриті раніше кав'ярні бракувало, то цей заклад назвали найпершою кав'ярнею.
Але наука не стоїть на місці. Інколи важко розірвати старі шаблони, зректися багатьох до того хибних уявлень. Чи про те, що Земля насправді кругла (і, виявляється, твої батьки, діди, помилялися і твердили, що плоска...) Або ж те, що блискавка - не стріла божества, а електророзряд і т.д.
Тому те, що з'явилися дослідження про кав'ярню трохи старшу, зовсім не трагічно :)
На сайті відомої львівської компанії "Галка" згадано про "Віденську" кав'ярню, а також про іще одну, за яку, власне, й піде мова - кав'ярню Якуба Леваковського. Справа в тім, що дослідниками було віднайдено документ, в котрому ця кав'ярня згадана наприкінці 1802 року. Точніше - 28 грудня (датування вміщене у самій книзі). Дана книга, в котрій згадали кав'ярню Якуба Леваковського - це "Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien (von Joseph Rohrer)" / укр. "Спостереження під час подорожі від турецького кордону через Буковину, Східну і Західну Галичину, Сілезію та Моравію до Відня" Йозефа Рорера (чеського вченого, професора статистики й політичних наук при юридичному факультеті Львівського університету). Родом професор був із Відня. Крім того, що він був ученим, то встиг ще й побувати шефом львівської поліції. У 1827 році він видав перший том статистики Австрійської імперії. А раніше, у 1804 році, вийшла якраз його книга "Спостереження під час подорожі..."
У даній праці поміщено цікавий статистичний матеріял, карти, опис побуту місцевих селян. Одним словом, чоловік вів блог, чисто як тут, тільки без наявності "живого журналу" :)))
У цій монографії, від котрої і відштовхуємося, описані нотатки і враження від подорожі описаними вище землями. Буковина (для людей, котрі далекі від географії) - це там, де зараз Чернівецька область, Сілезія - це польська земля (східна частина, близько до нинішньої Чехії), а Моравія - стара назва Чехії. Якраз перед "новим" 1803-м роком пан Рорер сидів за столиком у кав'ярні пана Якова Леваковського, пив каву і писав листа рідним, де відзначив, що у закладі пана Леваковського затишно, а персонал звертається німецькою (а гостю з Відня було приємно почути це у давно спольщеному Львові). Як доказ прочитаного, подаю Вашій увазі фрагмент зі сторінки цієї старої книги. Сама книга "Спостережень..." знаходиться в інтернеті, її можна звідти вільно стягнути, а також можна цю книгу почитати у Львівській НБУ ім. Стефаника. Така книга реально існує і там справді пише таке:
На сторінці опис поданий старим німецьким готичним шрифтом (він має ще назву "фрактура"). У п'ятому рядку зможете прочитати згадку про кав'ярню Леваковського. Тепер про датування листа:
Можете запросто перевірити правдивість документальної згадки про кав'ярню Леваковського.
Зайдіть у бібліотеку Стефаника, відділ старих видань. Поцікавтесь:
Bemerkungen auf einer Reise von der Turkischen Graenze ueber die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Maehren nach Wien (von Joseph Rohrer)
Коли замовите книгу: сторінка 147 (початок опису Львова, лист другий), або стор. 153, рядок 5 (згадка про цю кав'ярню).
Як бачите, документи підтверджують наявність іншої, давнішої кав'ярні (кінець 1802), ніж "Віденська" (1829 р.)
Якщо розібратися щодо подальших описів кав'ярні Леваковського, до до пуття відомо мало. Сайти, присвячені рекламі кави у Львові, а також одна цікава газетна стаття (про неї мова нижче), говорять, що Леваковські були магнатами, власниками кількох сіл. Жили вони на Снопкові (сучасна вулиця Зелена). Зокрема, у Львові збереглась (з перебудовами, правда) пам'ятка архітектури - палац Леваковських (Зелена, 24), який пізніше належав графові Дідушицькому, а в міжвоєнний період митрополиту Андрею Шептицькому. Тепер це обласна науково-педагогічна бібліотека. Між іншим, там колись засідала масонська ложа :)
Леваковські (але не пан Якуб) були власниками будинку № 10 на площі Ринок (там, де тепер "Львівська копальня кави"), тому нерідко саме "копальню" люблять приписати до перших кав'ярень (всім-бо хочеться бути першими). Але НЕ ТАМ була перша кав'ярня, не там! :)
Родина Леваковських купила цей дім значно пізніше. На сайті Центру Міської Історії пише:
У 1870-х рр. будинок належав Ігнацію Домініку Леваковському (Ignacy Dominik Lewakowski).
Раніше нікому із Леваковських цей дім не належав.
От так народжується спотворення інформації :)
За наступною віднайденою інформацією, кав'ярня Леваковського знаходилася у партері кам'яниці № 23 на площі Ринок. Партер - це перший поверх. А даний дім знаходиться одночасно як на пл. Ринок, так і на площі Катедральній. Мова про червонувату кам'яницю "Шольц-Вольфовичів". Саме тепер у ній знову відкрилася "Кав'ярня Леваковського", зі сторони трамвайних колій. У кав'ярні відроджують меню, давні рецепти, а також пригадують стару історію. Ще багато чого не досліджено, але те, що кав'ярня була в цьому будинку в кінці 1802 року - скоріш за все, факт. Саме у цьому будинку. І саме на початку 19-го століття.
Зрештою, згадки про цю кав’ярню можна знайти ще у кількох джерелах. Про неї писали, зокрема, Пшемислав Влодек та Адам Кулевскі (Przemysław Włodek, Adam Kulewski) в книзі «Lwow Przewodnik» та вже відомий нам доктор Йозеф Рорер :)
Щодо родини Леваковських, то крім їхнього палацу, згадки про кав'ярню, відомо ще дещо. Їх родинна гробниця присутня на Личаківському кладовищі (скульптор - Поль Ойтеле).
Вигляд гробівця зі зворотньої сторони:
Пан Якуб прожив 80 років (1759-1839 рр.) та відкрив кав'ярню у віці 43 років (якщо роком відкриття вважати 1802; ми маємо дату НЕ заснування, а всього лиш дату згадки про існуючу кав'ярню).
Окрім нього (Якуба), у гробівці поховано ще 5 людей.
Якщо не вдаватися в деталі, рід Леваковських був зв'язаний із Замойськими, Дідушицькими, Лонгшампами (останні були власниками парку "Кайзервальд", а також масонами). Тут не буду заглиблюватися в це.
Інформацію про Леваковського, його кав'ярню, посилання на деякі джерела було віднайдено у статті:
Лозинська Л. При першій львівській каві : [Спогади про найпершу кав’ярню Я.Леваковського (1759-1839 рр.)] // За вільну Україну. - 2005. - 23 лип. - С.9.
Замітка журналіста Лідії Лозинської (фактично наріжний камінь досліджень) була віднайдена у Львівській Обласній Універсальній Науковій Бібліотеці (пр. Шевченка, 13).
Дякую цій пані за зроблений поступ у дослідженнях "кавової" історії міста!
---- ---- -----
Висновків тут насправді багато. І написано все, можливо, не зовсім зрозуміло. Та все ж тут простежується те, що наукові дослідження на місці не стоять. І навіть коли мої особисті спостереження не можна назвати науковими, все одно є люди, котрим не байдужа наша історія. Правдива історія. Без зайвих пліток і спотворень.
Як на мене, "Кав'ярню Леваковського" відродили справедливо. Колишні "Віденські булочки" змінили свій формат, взявши акцент на відновлення історичної справедливости. Зазначу, що у закладі також подають "Львівську каву". Якщо розвіювати ілюзії (а це дуже люблю робити), то це кава по-східному, тобто заварена в турці на гарячому піску. В Грузії таку каву називають "кава по-батумськи", іноді "кава по-сухумськи". Дехто каже в нас на таку "кава по-турецьки".
Люди, розвіюйте ілюзії, якщо вони є. Радість можна отримати і від пізнання нового, правдивого.
Коли будете йти у Львові на філіжанку кави, знайте, що тут кава не стає панацеєю від усіх хворіб, напоєм здоров'я, мудрости. Тут кава, як кава.
І дістають її не з-під землі. Але все ж таки це кава у Львові. А у Львів - то є Львів...
Будьте здорові!