впала.
дарова-дарова, улюблені мої нечисленні жж-друзі... не можу себе привчити писати щодня сюди хоча б щось, але з самісінького ранку почалися балачки про блог, хоч і ДА, але мені все одно чомусь подумалося: я ж так давно ніц сюди не писала.
учора я подумала, що не журналіст. і це взагалі не "моє". отак жила собі 6 років, будучи твердо переконаною, що журналістика створена саме для мене.наївна ляля. і політик аніби не моє. а шо моє? сім*я-дітки-каструльки?? очевидно.
і взагалі, у мене чергова депресія. по мені так одразу і не скажеш, але я депресую. сьогодні навіть з горя наїлася в ПХ на кучу дєнєг.
і я хочу в одесу, я не хочу працювати, мені важко так далі поєднувати, мені складно відчувати.почуття на стадії вимирання, емоційність пертворюєтьсяя в психопатію, я хочу в одесу, хочу бути собою і не можу далі так продовжувати.
їм виноград, думаю про шось серйозне, співаю в глибині душі пісні про порятунок і намагаюся не плакати.
ччч тільки не плач, бландінка, не плач.
учора я подумала, що не журналіст. і це взагалі не "моє". отак жила собі 6 років, будучи твердо переконаною, що журналістика створена саме для мене.наївна ляля. і політик аніби не моє. а шо моє? сім*я-дітки-каструльки?? очевидно.
і взагалі, у мене чергова депресія. по мені так одразу і не скажеш, але я депресую. сьогодні навіть з горя наїлася в ПХ на кучу дєнєг.
і я хочу в одесу, я не хочу працювати, мені важко так далі поєднувати, мені складно відчувати.почуття на стадії вимирання, емоційність пертворюєтьсяя в психопатію, я хочу в одесу, хочу бути собою і не можу далі так продовжувати.
їм виноград, думаю про шось серйозне, співаю в глибині душі пісні про порятунок і намагаюся не плакати.
ччч тільки не плач, бландінка, не плач.