Безсонна ніч
3:48 ночі, неспиться.
Не має значення завтрашня перша пара, на яку потрібно вставати в 8 ранку.
Не хочеться навіть робити щось корисне, аби якось заспокоїти душу.
Гортання сторінок інтернету, темна кімната, яку освітлює лише ноут з яскравістю в 30%, гаряча кава, яку я НЕ(!) полінувався(!) зробити, дивна тиша на коридорі гуртожитку - здається всі вирубились.
Андрій спить, як дитина - воно й зрозуміло. Цілий день скажених поєдинків, ельфи, гноми, КПІтелекомівський ака Діал-ап інтернет - я б теж заснув. Тільки інколи перевертається з боку на бік в надії зловити чудовий сон...
Першокурсник спить повністю стаціонарно. В єдиній незмінній позі. Мабуть ще не розуміє як ловити кайф від сну. Доречі я подумав і дійшов висновку що сон це теж наркотик. Причому масовий. Ми без нього не можемо, і відчуваємо себе погано (мабуть аналог ломки) від недо- і пересипання. Повина бути золота середина, той єдиний пік Балмера коли сон приносить повну ідилію, розслаблення та задоволення, а не розірвану ущент вранішню голову. Нам - студентам це не грозить.
Найстурбованіше у сні почувається Рома. Скручується, перевертається і часто видає звуки типу "Кгдткшкгтнк", а інколи (цей момент треба зловити) може навіть щось розказати розбірливими словами з сенсом рівним нулю. Ну... може так треба.
Подивився сьогодні фільм What the BLEEP do we Know Rabbit Hole. Суміш квантової фізики, філософії та психоделіки. Наука, церква, нейрорецептори, мозок, корпускулярно-хвильовий дуалізм, рівняння Шрьодінгера, память води, інші виміри світу....Бррр.....
Насправді фільм дуже пожирає мозок, але дає змогу задуматись - чи справді все так запутано?
Ще ковток кави... Ще погляд в тьмяний монітор... Закидаю на плеєр перші альбоми Лед Зеппеліну і йду отримувати свою сьогоднішню дозу наркотиків. Надобраніч.
Не має значення завтрашня перша пара, на яку потрібно вставати в 8 ранку.
Не хочеться навіть робити щось корисне, аби якось заспокоїти душу.
Гортання сторінок інтернету, темна кімната, яку освітлює лише ноут з яскравістю в 30%, гаряча кава, яку я НЕ(!) полінувався(!) зробити, дивна тиша на коридорі гуртожитку - здається всі вирубились.
Андрій спить, як дитина - воно й зрозуміло. Цілий день скажених поєдинків, ельфи, гноми, КПІтелекомівський ака Діал-ап інтернет - я б теж заснув. Тільки інколи перевертається з боку на бік в надії зловити чудовий сон...
Першокурсник спить повністю стаціонарно. В єдиній незмінній позі. Мабуть ще не розуміє як ловити кайф від сну. Доречі я подумав і дійшов висновку що сон це теж наркотик. Причому масовий. Ми без нього не можемо, і відчуваємо себе погано (мабуть аналог ломки) від недо- і пересипання. Повина бути золота середина, той єдиний пік Балмера коли сон приносить повну ідилію, розслаблення та задоволення, а не розірвану ущент вранішню голову. Нам - студентам це не грозить.
Найстурбованіше у сні почувається Рома. Скручується, перевертається і часто видає звуки типу "Кгдткшкгтнк", а інколи (цей момент треба зловити) може навіть щось розказати розбірливими словами з сенсом рівним нулю. Ну... може так треба.
Подивився сьогодні фільм What the BLEEP do we Know Rabbit Hole. Суміш квантової фізики, філософії та психоделіки. Наука, церква, нейрорецептори, мозок, корпускулярно-хвильовий дуалізм, рівняння Шрьодінгера, память води, інші виміри світу....Бррр.....
Насправді фільм дуже пожирає мозок, але дає змогу задуматись - чи справді все так запутано?
Ще ковток кави... Ще погляд в тьмяний монітор... Закидаю на плеєр перші альбоми Лед Зеппеліну і йду отримувати свою сьогоднішню дозу наркотиків. Надобраніч.