Брюгге: пивоварня "De Halve Maan"
Старовинне бельгійське місто, яке не стали приносити в жертву богам автомобільних доріг, а зберегли більш-менш в первісному вигляді:
Зрозуміло, що в ньому багато старовинних каналів з лебедями:
Бельгія була дуже релігійною країною (власне, католицизм - це єдине, що об'єднує фламандців і валонців), тому тут в пошані монастирі:
тут люблять монашок:
Релігійна скульптура на розі будівлі. Щось схоже бачив в Антверпені.
В місті є велика вежа, на яку можна вилізти за скромну плату. З'ясувалось, що особи до 26років мають знижку, чим моя дружина одразу і скористалась:
Вид зверху, це знімалось в другий день подорожі, під час дуже сильної грози (смітники були забиті поламаними вітром парасолями).
Хто лазив на вежі в Європі - той знає, що стіни там пописані казна чим:
Особливої уваги заслуговує базиліка Святої Крові, де зберігається привезена ще за середньовіччя кров Ісуса Христа. Вона запаяна в колбу, до неї можна доторкнутись - я торкавсь.
Шось таке на центральній площі:
Лактуюча русалка:
Точка, з якої всі фоткаються:
Тепер про броварню. В Брюгге колись їх було більше десятка. Зараз залишилась лише одна. Називається "Півмісяць". Варить лише 4 сорти: 2 сорти Brugse Zot (blond і dubbel) і 2 сорти Strafe Hendrick (dubbel і tripel).
Один з методів заробітку - екскурсії на виробництво з дегустацією.
Whirlpool:
Екскурсовод, позаду нього сходи яких в той день ми находили немало:
Більшість обладнання вже давно не працює за призначенням, а використовується як експонат:
Мішки з солодженим ячменем. Раніше солодовий ячмень виготовляли тут же на заводі - зараз його купують в окремих компаній. Хміль взагалі не бельгійський (як було колись), а з Чехії. Саме пиво бутилюють на окремому підприємстві за межами міста. Одним словом глобалізація, капіталізм, треба виживати в боротьбі з такими великими брендами, як ІнБев:
Раритетні пляшки. В 60х броварня мала навіть власну службу розвозу пива по точкам продажу (в них були прикольні жовто-зелені мінібуси) - зараз це все робить інша компанія, яку наймають.
Охолоджувач:
В цих ваннах колись відбувалось бродіння. Раніше такі ванни мили вручну. Зараз це процес автоматизований.
Після екскурсії - дегустація. Заліг на дно в Брюгге.
Хміль:
В підсумку - пиво смачне, але в позиціонуванні його як "справжнього пива з Брюгге" є багато маркетингової фігні. Можна лише радіти, що підприємство ще з 1856р. знаходиться у власності однієї сім'ї, але як я вже писав - інгредієнти не місцеві, вода доочищується, виробництво все автоматизоване, автентичне обладнання лише є музейним експонатом, а розливають його взагалі десь за межами міста на окремій лінії.
Відкриттям для мене було, що в бутильоване пиво добавляють ще трошки цукру і дріжжів, щоб воно доброджувало, тому смак у розливного і пляшкового трошки інший.
Що ще мені сподобалось в Брюгге? Як і по всій Бельгії - тут дуже смачні стейки:
Де ще люди так люблять пиво і залізницю, що назвуть вокзальне кафе "11 колія" (всього на вокзалі Брюгге 10 колій):
Однойменний пілснер в меню:
Вафлі, крік, шоколад затарено, пора вже й назад:
Зрозуміло, що в ньому багато старовинних каналів з лебедями:
Бельгія була дуже релігійною країною (власне, католицизм - це єдине, що об'єднує фламандців і валонців), тому тут в пошані монастирі:
тут люблять монашок:
Релігійна скульптура на розі будівлі. Щось схоже бачив в Антверпені.
В місті є велика вежа, на яку можна вилізти за скромну плату. З'ясувалось, що особи до 26років мають знижку, чим моя дружина одразу і скористалась:
Вид зверху, це знімалось в другий день подорожі, під час дуже сильної грози (смітники були забиті поламаними вітром парасолями).
Хто лазив на вежі в Європі - той знає, що стіни там пописані казна чим:
Особливої уваги заслуговує базиліка Святої Крові, де зберігається привезена ще за середньовіччя кров Ісуса Христа. Вона запаяна в колбу, до неї можна доторкнутись - я торкавсь.
Шось таке на центральній площі:
Лактуюча русалка:
Точка, з якої всі фоткаються:
Тепер про броварню. В Брюгге колись їх було більше десятка. Зараз залишилась лише одна. Називається "Півмісяць". Варить лише 4 сорти: 2 сорти Brugse Zot (blond і dubbel) і 2 сорти Strafe Hendrick (dubbel і tripel).
Один з методів заробітку - екскурсії на виробництво з дегустацією.
Whirlpool:
Екскурсовод, позаду нього сходи яких в той день ми находили немало:
Більшість обладнання вже давно не працює за призначенням, а використовується як експонат:
Мішки з солодженим ячменем. Раніше солодовий ячмень виготовляли тут же на заводі - зараз його купують в окремих компаній. Хміль взагалі не бельгійський (як було колись), а з Чехії. Саме пиво бутилюють на окремому підприємстві за межами міста. Одним словом глобалізація, капіталізм, треба виживати в боротьбі з такими великими брендами, як ІнБев:
Раритетні пляшки. В 60х броварня мала навіть власну службу розвозу пива по точкам продажу (в них були прикольні жовто-зелені мінібуси) - зараз це все робить інша компанія, яку наймають.
Охолоджувач:
В цих ваннах колись відбувалось бродіння. Раніше такі ванни мили вручну. Зараз це процес автоматизований.
Після екскурсії - дегустація. Заліг на дно в Брюгге.
Хміль:
В підсумку - пиво смачне, але в позиціонуванні його як "справжнього пива з Брюгге" є багато маркетингової фігні. Можна лише радіти, що підприємство ще з 1856р. знаходиться у власності однієї сім'ї, але як я вже писав - інгредієнти не місцеві, вода доочищується, виробництво все автоматизоване, автентичне обладнання лише є музейним експонатом, а розливають його взагалі десь за межами міста на окремій лінії.
Відкриттям для мене було, що в бутильоване пиво добавляють ще трошки цукру і дріжжів, щоб воно доброджувало, тому смак у розливного і пляшкового трошки інший.
Що ще мені сподобалось в Брюгге? Як і по всій Бельгії - тут дуже смачні стейки:
Де ще люди так люблять пиво і залізницю, що назвуть вокзальне кафе "11 колія" (всього на вокзалі Брюгге 10 колій):
Однойменний пілснер в меню:
Вафлі, крік, шоколад затарено, пора вже й назад: