Бордо (Франція)
На свій день народження вирішив втекти подалі від Амстердаму в якесь красиве історичне містечко. Вимоги нехитрі, а ще щоб туди літав якийсь лоукост. Під ці критерії потрапляло одразу декілька містечок у Франції, але ми обрали Бордо. Я не фанат вина, хоча можу під настрій випити кілька келихів. Жінка теж не дуже алкоголем цікавиться, тому винна культура регіону Аквітанія нас не так щоб аж вабила. Поруч з Бордо знаходиться одне з чудес природи - найбільша в Європі піщана дюна: http://en.wikipedia.org/wiki/Dune_of_Pilat
От на неї ми і полетіли на 3 дні.
Ратуша. Ніяк не можу звикнути, що "hotel de ville" - це не "міський готель", а якраз вона і є.
Місцева готика, якої тут навалом, лише встигай фоткати. Це собор св. Андрія:
Дзвіниця цього собору - башта Пея Берланда:
Згадавсь швейцарський Берн. Велика годинникова вежа (15 сторіччя):
Церква святого Михаїла. Що характерно - навколо церкви абсолютно арабський райончик. Маленький Магриб:
Ліхтар поруч з церквою:
Небо у Франції дійсно дуже синє, ви помітили:
Колона на честь загиблих від репресій французької революції жирондистів:
Знаходиться ця колона, нехай пробачать мені харків'яни, на одній з найбільших площ Європи - Place des Quinconces. Більша за харківський Майдан Свободи на 7.000 квадратних метрів, якщо що:
З іншого боку площі дві колони і набережна річки Гаронни:
На набережній якраз була якась яхт-двіжуха. Позаду мене мексиканська яхта, по всьому місті ходили в чорних бушлатах мексиканські моряки. Мені було спекотно, а вони, бідолахи, мерзли. Але яхта в них класна:
Набережна - загальний вигляд:
Гранд Театр:
На винний тур ми не потрапили, хоча й хотіли. Порада - букайте квитки заздалегідь, бо в останній момент виявиться, що не вистачає рівно одного квитка - на дитину, а без окремого місця навіть дворічну дитину в автобус не пустять. Це вам не Путильський район. По самому ж Бордо їздять красені трамваї:
Нічого дивного не помітили? Правильно - у них зверху немає струмоприймача, та і приймати нема від чого - дротів теж не видно. Замість дротів використовується третя (середня) рейка. Більше тут, це відродження старої технології і сталось воно саме в Бордо.
Ще одна фішка про яку варто згадати: виноградник прямо в аеропорту. Знято з тераси терміналу аеропорту Бордо-Мериньяк в очікуванні рейсу додому.
А про дюну я в наступному пості збирався написати.
От на неї ми і полетіли на 3 дні.
Ратуша. Ніяк не можу звикнути, що "hotel de ville" - це не "міський готель", а якраз вона і є.
Місцева готика, якої тут навалом, лише встигай фоткати. Це собор св. Андрія:
Дзвіниця цього собору - башта Пея Берланда:
Згадавсь швейцарський Берн. Велика годинникова вежа (15 сторіччя):
Церква святого Михаїла. Що характерно - навколо церкви абсолютно арабський райончик. Маленький Магриб:
Ліхтар поруч з церквою:
Небо у Франції дійсно дуже синє, ви помітили:
Колона на честь загиблих від репресій французької революції жирондистів:
Знаходиться ця колона, нехай пробачать мені харків'яни, на одній з найбільших площ Європи - Place des Quinconces. Більша за харківський Майдан Свободи на 7.000 квадратних метрів, якщо що:
З іншого боку площі дві колони і набережна річки Гаронни:
На набережній якраз була якась яхт-двіжуха. Позаду мене мексиканська яхта, по всьому місті ходили в чорних бушлатах мексиканські моряки. Мені було спекотно, а вони, бідолахи, мерзли. Але яхта в них класна:
Набережна - загальний вигляд:
Гранд Театр:
На винний тур ми не потрапили, хоча й хотіли. Порада - букайте квитки заздалегідь, бо в останній момент виявиться, що не вистачає рівно одного квитка - на дитину, а без окремого місця навіть дворічну дитину в автобус не пустять. Це вам не Путильський район. По самому ж Бордо їздять красені трамваї:
Нічого дивного не помітили? Правильно - у них зверху немає струмоприймача, та і приймати нема від чого - дротів теж не видно. Замість дротів використовується третя (середня) рейка. Більше тут, це відродження старої технології і сталось воно саме в Бордо.
Ще одна фішка про яку варто згадати: виноградник прямо в аеропорту. Знято з тераси терміналу аеропорту Бордо-Мериньяк в очікуванні рейсу додому.
А про дюну я в наступному пості збирався написати.