Хюндай та деякі враження про Україну після третього візиту.
Все як і минулі рази: Україна класна, якщо в неї приїжджати туристом і не стикатись з українською державною медициною.
З останньою довелось стикнутись і цей раз. До лікарів претензій нема, а от до обслуги і організації процесу прийому лікарями хворих зауваження серйозні. Якщо на дверях написано "Не заходьте - вас покличуть", зверху горить яскравим світлом табло "Не заходити", то нормальна європейська людина стане в чергу, хіба ні? Ну, постояв я ото в черзі 10хв, руху нема, позаду мене вже й інші відвідувачі вишикувались. Я йду до реєстраційної, питаю, чи скоро я попаду, а мені кажуть: "А чого ви не заходите?". Я охуїв. А потім вийшла лікарка з кабінету і каже:
- То просто так написано, щоб постійно не заходили, а так то можна заходити, якщо нікого нема всередині (блядь, а я це звідки мав знати?)
- А на табло чому написано?
- А я табло не включала - то, певно, хлопчик виходив і ліктем зачепив вимикач.
Якщо цих бюджетних виродків будуть розганяти, я сумніваюсь, що за ними хтось плакатиме. Бо люди приїхали з села, сидять в приймальні годинами і не знають, що їм далі робити, а їм цього ніхто не каже. Вони одне в одного випитують, який то цей Михайлович, до якого треба підійти. А медсестри ходять туди-сюди. Почали шукати наш рентген-знімок.
- Я не можу знайти - ось вам конверт, ідіть на кухню, розкладіть всі знімки на столі і знайдіть ваші.
І віддала нам знімки. Всі. Чужі теж. Підписані. Яка лікарняна таємниця? Яка цілісність інформації? Ми могли хоч половину собі забрати. Добре, що хоч наші там були. І ліфт не для всіх, і підлога вся порепана, і замість іграшок - ікони. Дітям пофіг на ікони - вони хочуть гратись, але ні - ми йобнем ікони, щоб було православно навкруги. Середньовіччя.
З хорошого - покатавсь таки на Хюндаї:
Хюндай класний. В ньому не хитає, можна читати книжку хочу усю дорогу, працює клімат-контроль, wi-fi і ще й до того ж є розетка. З мінусів: УЗшний процесінг не хотів приймати мою картку, пішов купити квитки в касі - а там навіть черга по квиточкам! Розвивається УЗ!
Ще на вокзалі Харкова пофоткав двоповерхову Шкоду:
Моя мама, навіть, не знала, що такі існують в Україні. Вона в таких тільки коли до мене в Нідерланди приїжджала каталась.
Хюндай не зламавсь по дорозі, а от табло на вокзалі - так:
Був приємно здивований асортиментом пива в українських супермаркетах. Вибір пива ще краще, ніж у нас. Причому географія вражаюча: Прибалтика, Грузія. У нас такого нема.
Ще сподобався перехід харківського метро на безконтактні картки. Зроблено все на висоті, єдине, що погано - нема оплати банківською карткою: поповнення лише за готівку. Або я не бачив такого автомату. Ось ті, що бачив:
Окрім аеропорту, в який я прилетів, в Харкові залишилось ще багато артефактів Євро-2012:
Латинська транскрипція українських назв:
Англійські оголошення на дорожніх знаках:
Ну і взагалі видно, що країну трошки підлатали під чемпіонат, європеїзували, хоча подекуди лише косметично. А ще класно, що в Харків прийшов Wizz Air і відкрив рейси на Варшаву - вже планую полетіти через столицю Польщі.
З останньою довелось стикнутись і цей раз. До лікарів претензій нема, а от до обслуги і організації процесу прийому лікарями хворих зауваження серйозні. Якщо на дверях написано "Не заходьте - вас покличуть", зверху горить яскравим світлом табло "Не заходити", то нормальна європейська людина стане в чергу, хіба ні? Ну, постояв я ото в черзі 10хв, руху нема, позаду мене вже й інші відвідувачі вишикувались. Я йду до реєстраційної, питаю, чи скоро я попаду, а мені кажуть: "А чого ви не заходите?". Я охуїв. А потім вийшла лікарка з кабінету і каже:
- То просто так написано, щоб постійно не заходили, а так то можна заходити, якщо нікого нема всередині (блядь, а я це звідки мав знати?)
- А на табло чому написано?
- А я табло не включала - то, певно, хлопчик виходив і ліктем зачепив вимикач.
Якщо цих бюджетних виродків будуть розганяти, я сумніваюсь, що за ними хтось плакатиме. Бо люди приїхали з села, сидять в приймальні годинами і не знають, що їм далі робити, а їм цього ніхто не каже. Вони одне в одного випитують, який то цей Михайлович, до якого треба підійти. А медсестри ходять туди-сюди. Почали шукати наш рентген-знімок.
- Я не можу знайти - ось вам конверт, ідіть на кухню, розкладіть всі знімки на столі і знайдіть ваші.
І віддала нам знімки. Всі. Чужі теж. Підписані. Яка лікарняна таємниця? Яка цілісність інформації? Ми могли хоч половину собі забрати. Добре, що хоч наші там були. І ліфт не для всіх, і підлога вся порепана, і замість іграшок - ікони. Дітям пофіг на ікони - вони хочуть гратись, але ні - ми йобнем ікони, щоб було православно навкруги. Середньовіччя.
З хорошого - покатавсь таки на Хюндаї:
Хюндай класний. В ньому не хитає, можна читати книжку хочу усю дорогу, працює клімат-контроль, wi-fi і ще й до того ж є розетка. З мінусів: УЗшний процесінг не хотів приймати мою картку, пішов купити квитки в касі - а там навіть черга по квиточкам! Розвивається УЗ!
Ще на вокзалі Харкова пофоткав двоповерхову Шкоду:
Моя мама, навіть, не знала, що такі існують в Україні. Вона в таких тільки коли до мене в Нідерланди приїжджала каталась.
Хюндай не зламавсь по дорозі, а от табло на вокзалі - так:
Був приємно здивований асортиментом пива в українських супермаркетах. Вибір пива ще краще, ніж у нас. Причому географія вражаюча: Прибалтика, Грузія. У нас такого нема.
Ще сподобався перехід харківського метро на безконтактні картки. Зроблено все на висоті, єдине, що погано - нема оплати банківською карткою: поповнення лише за готівку. Або я не бачив такого автомату. Ось ті, що бачив:
Окрім аеропорту, в який я прилетів, в Харкові залишилось ще багато артефактів Євро-2012:
Латинська транскрипція українських назв:
Англійські оголошення на дорожніх знаках:
Ну і взагалі видно, що країну трошки підлатали під чемпіонат, європеїзували, хоча подекуди лише косметично. А ще класно, що в Харків прийшов Wizz Air і відкрив рейси на Варшаву - вже планую полетіти через столицю Польщі.