Минулорiчний першотравень
1 травня 2007 р.
Хто є тут - будь зі мною. ©
Пісні - то є правда чи брехня? Альбом Марії Бурмаки "Міа" не слухала декілька років. Звичайно, не пам’ятала вже ані мелодій, ані змісту. Ввімкнула - усі пісні немов навмисне під настрій. Збіг обставин?
Скрутне становище - не бажаю нікому опинитися у ньому. І навіть ворогам не бажаю, бо їх я не маю (і сподіваюсь - не матиму). Але трапляються часи, коли випадково (або НЕВИПАДКОВО, бо може то є випробування) опиняєшся у скруті.
Звичайно, просто сидіти, склавши руки, у такому становищі не можна. Особливо якщо несеш відповідальність не лише за себе... Намагаєшся виповзати самостійно, а якщо не виходить - звертаєшся по допомогу до людей, які звуться рідними, друзями. Хіба ж не для того існують друзі, щоб допомагати одне одному, ділити радість і смуток навпіл? "Не имей сто рублей, а имей сто друзей".
Гадаю, найлогічніше сподіватися отримати співчуття від того, хто є коханим і хто періодично повторює, що кохає тебе (тобто, є найближчою людиною). "Її надія - ти". ©
Але... "Друзья познаются в беде". Ти чекаєш від цього чоловіка чогось позитивного, принаймні, доброго слова. І дуже дивно спостерігати самоусунення, буквально зникнення з боку такої людини. Дивно, бо ж ти кинеш усе і побіжиш босоніж світ за очі, якщо та людина лише натякне, що потребує допомоги...
Серце крається, бо ти вважаєш таку поведінку зрадою: адже сама ніколи не чинила так із людьми, які тебе кохали і яких кохала ти.
Тож повернемося до причини, тобто становища. Порятунок, звичайно, надходить, але не з очікуваного боку - від людини зовсім не близької, і навіть майже незнайомої. Чи то молитви подіяли, чи то повертаються до тебе добрі справи, які чинила задля інших людей, іноді навіть незнайомих... "Круговорот добра в природе". ©
Коханий за кілька днів поводитиметься так, ніби нічого й не сталося. Він як завжди скаржитиметься на своє важке і докорятимете тобі за твоє легке і безтурботне життя, а ти покірливо вислуховуватимеш його та щиросердно співчуватимеш і жалітимеш. І допомагатимеш.
А подумки змальовуватимеш найсерйозніші причини, що стали цьому чоловікові на заваді, коли він намагався врятувати тебе. Бо ти така лагідна і... дурна.
І нічого не зміниться. Або зміниться на спустошеність, якщо ти покинеш його. "Забути все, забути знов, забути раз, забути сто, забути всі його слова, забути раз, забути два..." ©
Телефон зрадливо мовчить. І ти, хвора, переймаєшся тією краваткою, яка трохи, але не сягає ременя, і дірявими шкарпетками. А в світі йде сніг...
Хто є тут - будь зі мною. ©
Пісні - то є правда чи брехня? Альбом Марії Бурмаки "Міа" не слухала декілька років. Звичайно, не пам’ятала вже ані мелодій, ані змісту. Ввімкнула - усі пісні немов навмисне під настрій. Збіг обставин?
Скрутне становище - не бажаю нікому опинитися у ньому. І навіть ворогам не бажаю, бо їх я не маю (і сподіваюсь - не матиму). Але трапляються часи, коли випадково (або НЕВИПАДКОВО, бо може то є випробування) опиняєшся у скруті.
Звичайно, просто сидіти, склавши руки, у такому становищі не можна. Особливо якщо несеш відповідальність не лише за себе... Намагаєшся виповзати самостійно, а якщо не виходить - звертаєшся по допомогу до людей, які звуться рідними, друзями. Хіба ж не для того існують друзі, щоб допомагати одне одному, ділити радість і смуток навпіл? "Не имей сто рублей, а имей сто друзей".
Гадаю, найлогічніше сподіватися отримати співчуття від того, хто є коханим і хто періодично повторює, що кохає тебе (тобто, є найближчою людиною). "Її надія - ти". ©
Але... "Друзья познаются в беде". Ти чекаєш від цього чоловіка чогось позитивного, принаймні, доброго слова. І дуже дивно спостерігати самоусунення, буквально зникнення з боку такої людини. Дивно, бо ж ти кинеш усе і побіжиш босоніж світ за очі, якщо та людина лише натякне, що потребує допомоги...
Серце крається, бо ти вважаєш таку поведінку зрадою: адже сама ніколи не чинила так із людьми, які тебе кохали і яких кохала ти.
Тож повернемося до причини, тобто становища. Порятунок, звичайно, надходить, але не з очікуваного боку - від людини зовсім не близької, і навіть майже незнайомої. Чи то молитви подіяли, чи то повертаються до тебе добрі справи, які чинила задля інших людей, іноді навіть незнайомих... "Круговорот добра в природе". ©
Коханий за кілька днів поводитиметься так, ніби нічого й не сталося. Він як завжди скаржитиметься на своє важке і докорятимете тобі за твоє легке і безтурботне життя, а ти покірливо вислуховуватимеш його та щиросердно співчуватимеш і жалітимеш. І допомагатимеш.
А подумки змальовуватимеш найсерйозніші причини, що стали цьому чоловікові на заваді, коли він намагався врятувати тебе. Бо ти така лагідна і... дурна.
І нічого не зміниться. Або зміниться на спустошеність, якщо ти покинеш його. "Забути все, забути знов, забути раз, забути сто, забути всі його слова, забути раз, забути два..." ©
Телефон зрадливо мовчить. І ти, хвора, переймаєшся тією краваткою, яка трохи, але не сягає ременя, і дірявими шкарпетками. А в світі йде сніг...