Summer's begin
"Все мы рождаемся с ураганами, лесными пожарами и кометами внутри нас. Мы рождаемся, способные обращаться к птицам на их языке, читать по облакам и видеть нашу судьбу в крупинках песка. А затем нашими душами мы постигаем вот это волшебство. Мы постигаем его через хождение в церковь, через шлепки родителей, через умывания и причесывания. Мы вынуждены идти по жизни по прямой и узкой дорожке, нам постоянно твердят, что мы должны быть ответственными за свои поступки. Поступать приличествующе нашему возрасту, “как положено”. Нам велят подрастать, взрослеть… Боже мой! А знаете ли, почему нам велят делать все это? Потому что люди, которые это делают, боятся нашей юности и нашей необузданности, потому что то волшебство, которое мы знаем, когда бываем детьми, заставляет их смущаться и грустить о том, что они позволили погубить и иссушить в самих себе"- Р.Маккаммон
Після довгого перериву у нечитанні, я відкрила якусь книжку Маккаммона, і зрозуміла, чого він один із моїх улюблених авторів. Всі книги настільки цікаві і настільки різні, це дуже круто.
І от я недавно читала книгу "Грех бессмертия":
Історія розвертається навколо простої сім'ї, яка переїхала у маленьке містечко під назвою "Вифаниин грех", з ідеальними будиночками, зеленими газоннами і заквітченими клумбами. Все на вигляд ідеальне: хороші сусіди, відразу знайшлось місце для роботи, але не все так як здається. Насправді в цьому містечку існував культ жінок-амазонок, зі своїми темними грішками та страшними обрядами.
Взагалі перша глава книги розповідає про те, як молода жінка-археолог, знайшла старе поселення біля берегів Чорного моря, і сама полізла під землю, хоча всі попереджали її, про можливість завалення стін. Та вона нікого не послухала і все ж полізла туди. Всередині був страшний момент, коли вона знайшла там якісь статуї, які потім почали якось рухатись чи щось таке.
А далі, десь в середині книги ми дізнаємось, що мер цього маленького містечка і є та жінка-археолог.
Загалом книга цікава, і я її дуже швидко прочитала. Не найкраща його книга, але цілком гідна до прочитання)
У мене залишилось буквально кілька книг, які я не читала ще маккаммона =(
Четверта книга про Метью Кобетта ще досі не вийшла в перекладі, хоча в америці уже вийшла 5 книга, пічалька!
***
Загалом щось зараз настрій взагалі незрозумілий, і наче щось не так, а я не можу зрозуміти що саме. Хочу кудись поїхати, та нема куди.
Ок
Недавно забирала нову пльонку, і зараз фотографувати на зентушку взагалі дорого виходить, тре закривати лавочку, і фотографувати раз в пів року =\
Ось кілька карток:
Ох, і я знов не знаю що писати.
У мене абсолютно нічого не відбувається, і це вже починає трішки набридати =(
Недавно ходила до Мері в гості на фільми, їди смачні сендвічи і печені яблука (виявилось що запечені яблука мені подобаються, хоча думала що ні -_-), фотографувала її трохи в капелюсі, дивились фільм "Отель гранд будапешт" та аніме "Девочка, которая покорила времья" - було завбавно)
Далі трішки різних фото:
Юкі тусувалась під столом на системному блоці, тода коли ще буду трохи холодно, бо там тепленько с:
Пробувала новий ріттер, з клюквою і малиною - думала буде смачний, але він якийсь був зовсім дивний, зате кисленький -_-
Відкрила друге життя для свого тостера, тому тости з медом і полуницею - це ням-ням-ням!
Також от кілька днів тому їздила з Настькою в епіцентр і там купила собі маленького вазончика, так як у мене в кімнаті взагалі нема живності. Його звати Джеремі :з
Ну і на кінець трішки мене) Як були ходили гуляти з Мері, то вона трішки мене фотографувала:
Після довгого перериву у нечитанні, я відкрила якусь книжку Маккаммона, і зрозуміла, чого він один із моїх улюблених авторів. Всі книги настільки цікаві і настільки різні, це дуже круто.
І от я недавно читала книгу "Грех бессмертия":
Історія розвертається навколо простої сім'ї, яка переїхала у маленьке містечко під назвою "Вифаниин грех", з ідеальними будиночками, зеленими газоннами і заквітченими клумбами. Все на вигляд ідеальне: хороші сусіди, відразу знайшлось місце для роботи, але не все так як здається. Насправді в цьому містечку існував культ жінок-амазонок, зі своїми темними грішками та страшними обрядами.
Взагалі перша глава книги розповідає про те, як молода жінка-археолог, знайшла старе поселення біля берегів Чорного моря, і сама полізла під землю, хоча всі попереджали її, про можливість завалення стін. Та вона нікого не послухала і все ж полізла туди. Всередині був страшний момент, коли вона знайшла там якісь статуї, які потім почали якось рухатись чи щось таке.
А далі, десь в середині книги ми дізнаємось, що мер цього маленького містечка і є та жінка-археолог.
Загалом книга цікава, і я її дуже швидко прочитала. Не найкраща його книга, але цілком гідна до прочитання)
У мене залишилось буквально кілька книг, які я не читала ще маккаммона =(
Четверта книга про Метью Кобетта ще досі не вийшла в перекладі, хоча в америці уже вийшла 5 книга, пічалька!
***
Загалом щось зараз настрій взагалі незрозумілий, і наче щось не так, а я не можу зрозуміти що саме. Хочу кудись поїхати, та нема куди.
Ок
Недавно забирала нову пльонку, і зараз фотографувати на зентушку взагалі дорого виходить, тре закривати лавочку, і фотографувати раз в пів року =\
Ось кілька карток:
Ох, і я знов не знаю що писати.
У мене абсолютно нічого не відбувається, і це вже починає трішки набридати =(
Недавно ходила до Мері в гості на фільми, їди смачні сендвічи і печені яблука (виявилось що запечені яблука мені подобаються, хоча думала що ні -_-), фотографувала її трохи в капелюсі, дивились фільм "Отель гранд будапешт" та аніме "Девочка, которая покорила времья" - було завбавно)
Далі трішки різних фото:
Юкі тусувалась під столом на системному блоці, тода коли ще буду трохи холодно, бо там тепленько с:
Пробувала новий ріттер, з клюквою і малиною - думала буде смачний, але він якийсь був зовсім дивний, зате кисленький -_-
Відкрила друге життя для свого тостера, тому тости з медом і полуницею - це ням-ням-ням!
Також от кілька днів тому їздила з Настькою в епіцентр і там купила собі маленького вазончика, так як у мене в кімнаті взагалі нема живності. Його звати Джеремі :з
Ну і на кінець трішки мене) Як були ходили гуляти з Мері, то вона трішки мене фотографувала: