Він гівнюк?
Якщо бачиш наречену в пУзьком, то, швидше за все, над нареченим гарно попрацювали протягом 4-5 місяців і таки вселили в нього думку, що він дуууже хоче одружитися? :о) Якщо ні, то чого ж було тягти аж до помітного пУзька? Якщо він не був у відрядженні/казематах тощо.
Інка наша таки схилила поцоватого свого Сергія - Господи, прости - до весілля. Їдемо сьогодні в Кременчук, щоб завтра відсвяткувати, порадіти, привітати... Як можна щиро вітати її із тим, що вона з ним пов"язує себе? "Вітаю тебе, люба, що у тебе не вистачило мужності обійтися без нього"? Але вона тааака задоволена. За тиждень організували все. Почуваюся останьою гівнючкою, бо мене бісить це весілля; постійно хочеться щось в"їдливе сказати, бугага якесь ляпнути :о/
За 6 років, що вони кантують одне одного, один раз вони разом відсвяткували НР, решту разів, він зникав 31 грудня і з"являвся числа 2-3 січня (ще на Валентина разок таке повторив, на її ДН). Один раз вони вже подавали заяву, але за тиждень він сказав "Я передумав. Я не готовий". Він міг звалити з роботи не у квартиру, що вони винаймали, а до мами додому і вже звідти сказати, що він вирішив відпочити трішки. Він в ролях розказував процес свого розлучення (що суддя казав, що дружина, що він), а з"ясувалось, що документи лише подаються. Він абсолютно неамбіційний лікар-алерголог в районій поліклініці. Він погодився робити дитину, а потім, коли вийшло, сказав, що, взагалі-то, думав, що не може мати дітей (стільки років не виходило ж), тому й погодився. Я можу продовжувати довго :о) Подумалось: ми всі дуже добре його знаємо, щоб радіти цьому весіллю. Зазвичай, не знаєш добре другу половину друга/знайомого, який одружується і радієш, тому що він радий; нагоді повеселитися. А тут не так.
Сердить, що вона жалілася, а сама знову й знову давала йому шанс. А ще, дибільна меркантильність чи що воно таке? От після 8 березня розірву стосунки. От після свого ДН. От після НР (і бере трахається з ним). Ой, ще в Буковель з"їздимо і тоді. І будь-яка ініціатива кудись піти, поїхати, щось купити, зробити, йде від неї. А воно - тютя-матютя! Звісно, краще ж, розлучена або з гівно-чоловіком, ніж жодного разу не одружена, ще й мати-одиначка!
Інка наша таки схилила поцоватого свого Сергія - Господи, прости - до весілля. Їдемо сьогодні в Кременчук, щоб завтра відсвяткувати, порадіти, привітати... Як можна щиро вітати її із тим, що вона з ним пов"язує себе? "Вітаю тебе, люба, що у тебе не вистачило мужності обійтися без нього"? Але вона тааака задоволена. За тиждень організували все. Почуваюся останьою гівнючкою, бо мене бісить це весілля; постійно хочеться щось в"їдливе сказати, бугага якесь ляпнути :о/
За 6 років, що вони кантують одне одного, один раз вони разом відсвяткували НР, решту разів, він зникав 31 грудня і з"являвся числа 2-3 січня (ще на Валентина разок таке повторив, на її ДН). Один раз вони вже подавали заяву, але за тиждень він сказав "Я передумав. Я не готовий". Він міг звалити з роботи не у квартиру, що вони винаймали, а до мами додому і вже звідти сказати, що він вирішив відпочити трішки. Він в ролях розказував процес свого розлучення (що суддя казав, що дружина, що він), а з"ясувалось, що документи лише подаються. Він абсолютно неамбіційний лікар-алерголог в районій поліклініці. Він погодився робити дитину, а потім, коли вийшло, сказав, що, взагалі-то, думав, що не може мати дітей (стільки років не виходило ж), тому й погодився. Я можу продовжувати довго :о) Подумалось: ми всі дуже добре його знаємо, щоб радіти цьому весіллю. Зазвичай, не знаєш добре другу половину друга/знайомого, який одружується і радієш, тому що він радий; нагоді повеселитися. А тут не так.
Сердить, що вона жалілася, а сама знову й знову давала йому шанс. А ще, дибільна меркантильність чи що воно таке? От після 8 березня розірву стосунки. От після свого ДН. От після НР (і бере трахається з ним). Ой, ще в Буковель з"їздимо і тоді. І будь-яка ініціатива кудись піти, поїхати, щось купити, зробити, йде від неї. А воно - тютя-матютя! Звісно, краще ж, розлучена або з гівно-чоловіком, ніж жодного разу не одружена, ще й мати-одиначка!