Хто всрався - ...
- Ну дитина ж не буде обманювати... Свекруха, бачите, попала кілька разів із своїм запитання "Ти їв? А що їв?" саме на вермишельку і зробила висновок, що я дитину годую тільки вермишелькою... Що я не готую. Лааадно, фіг з нею, з вермишелькою, але чим їй не вгодив суп?!?!!!!! "Або вермишелька, або супчик..." Тю бля! Ну, любить у мене дитина супи, а я, слава богу, можу наварити їх нескінченну кількість варіантів. Суп - це шкідливо? Це, між іншим, не просто вермишельку зварити!! Ні, вона вирішила приї... придовбатися!!! Ладно якщо б, коли ми у неї, то вона онука годувала трюфелями чорними і фуа-гра! Так вона ж теж щодня варить суп і різні варіанти картоплі!
Після одного недавнього діалогу її з Владом (по телефону), я звинувачувала себе, що у мене параноя стосовно її відношення до мене. НІ-ФІ-ГА! Це не параноя! Все що я "вигадала" на цю тему, підтвердилося її словами вже на цьому тижні! Вона пам"ятає якись випадок, який трапився 3 роки тому!!!!!!!!!! і навела його як аргумент на користь того, що чоловік мій потерпає тут, і ходить в обносках. Я аж охреніла, коли вона мені сказала - 3 роки вона собі шифрувала це!!!!! Якісь рушники як ганчірки згадала, що ніби у нас висіли... Не може такого бути!!! По-перше, Влад би вставив мені пухтюлєй, якби йому доводилося витиратися драними негарними рушниками (та я сама таке викидаю). По-друге, вона у нас була таааак давно, що на той момент у нас просто не могло бути драних рушників - нам мамки надарували нових, і ми ще жили не так довго разом, щоб вони встигли порватися! Аналізували з Владом потім, про що ж це вона: може то висів рушник, яким я після фарбування волосся витиралася; або може ганчірочний якись. А щееее!! а ще, річ в тому, що двічі я була присутня при тому, як свекор наїзджав на свекруху, що повна шафа рушників, а у ваній висить дранття! Бугага!!!
Факт в тому, що вона по 3-4 роки шифрує, перекручує факти, надумує собі гори всякого дерьма і сидить на ньому, бережно охороняючи і нічого нікому не говорячи до певного часу!!! Та скажи ти одразу - я тобі, дурі підорзіливій поясню що до чого!
Коли її прориває раз на 3 роки, то 90% її претензій засновані ЛИШЕ на її домислах!!! Побачила, почула шматоооочок і навигааадуувала! і мууучиться-стражда!!
Я не упередженно кажу це все, ні! Треба сказати, що я ще й спокійніше до цього ставлюся, ніж Влад мій. Я всі 5 років, ан питання "Як у вас із свекрухою?" відповідаю: "Чудово! Ми ж за 300 км одне від одного!" :о) І я ціную ці 300 км, я бережу їх вплив на наші стосунки! А ще я чудово розумію, що доросла людина не зміниться, і приймати треба її такою. І приймаю! Прий-ма-ю! У мене в голові обмеження, на думки про свекруху: нафіга мені багато про це думати? Вона не кумарить дуже; вона, звісно, нас любить (ну, принаймні, сина і онука ж точно); вона піклується і переживає. Переживає, як вміє, а вміє лише дуже песимістично. Але ж не зі зла! І все! Це універсальне моє пояснення для мене ж якихось її дій, які мені не сподобались.... А вона, кооооза, нашифровує про мене... Таке каже, таке навигадувала, що на голову не налазить...
Бля
Після одного недавнього діалогу її з Владом (по телефону), я звинувачувала себе, що у мене параноя стосовно її відношення до мене. НІ-ФІ-ГА! Це не параноя! Все що я "вигадала" на цю тему, підтвердилося її словами вже на цьому тижні! Вона пам"ятає якись випадок, який трапився 3 роки тому!!!!!!!!!! і навела його як аргумент на користь того, що чоловік мій потерпає тут, і ходить в обносках. Я аж охреніла, коли вона мені сказала - 3 роки вона собі шифрувала це!!!!! Якісь рушники як ганчірки згадала, що ніби у нас висіли... Не може такого бути!!! По-перше, Влад би вставив мені пухтюлєй, якби йому доводилося витиратися драними негарними рушниками (та я сама таке викидаю). По-друге, вона у нас була таааак давно, що на той момент у нас просто не могло бути драних рушників - нам мамки надарували нових, і ми ще жили не так довго разом, щоб вони встигли порватися! Аналізували з Владом потім, про що ж це вона: може то висів рушник, яким я після фарбування волосся витиралася; або може ганчірочний якись. А щееее!! а ще, річ в тому, що двічі я була присутня при тому, як свекор наїзджав на свекруху, що повна шафа рушників, а у ваній висить дранття! Бугага!!!
Факт в тому, що вона по 3-4 роки шифрує, перекручує факти, надумує собі гори всякого дерьма і сидить на ньому, бережно охороняючи і нічого нікому не говорячи до певного часу!!! Та скажи ти одразу - я тобі, дурі підорзіливій поясню що до чого!
Коли її прориває раз на 3 роки, то 90% її претензій засновані ЛИШЕ на її домислах!!! Побачила, почула шматоооочок і навигааадуувала! і мууучиться-стражда!!
Я не упередженно кажу це все, ні! Треба сказати, що я ще й спокійніше до цього ставлюся, ніж Влад мій. Я всі 5 років, ан питання "Як у вас із свекрухою?" відповідаю: "Чудово! Ми ж за 300 км одне від одного!" :о) І я ціную ці 300 км, я бережу їх вплив на наші стосунки! А ще я чудово розумію, що доросла людина не зміниться, і приймати треба її такою. І приймаю! Прий-ма-ю! У мене в голові обмеження, на думки про свекруху: нафіга мені багато про це думати? Вона не кумарить дуже; вона, звісно, нас любить (ну, принаймні, сина і онука ж точно); вона піклується і переживає. Переживає, як вміє, а вміє лише дуже песимістично. Але ж не зі зла! І все! Це універсальне моє пояснення для мене ж якихось її дій, які мені не сподобались.... А вона, кооооза, нашифровує про мене... Таке каже, таке навигадувала, що на голову не налазить...
Бля