"Варто чи ні-і-і-і.....?"...
Чи варто бороти всі перешкоди, що виникають на шляху до мети? А може ці перешкоди знак - не треба тобі воно? Типу цього:
Время всемирного потопа. Начал идти дождь, и Ной уже закрылся в своем ковчеге. Остальные евреи тоже хотят спастись и начинают строить лодки. Все строят, а Хаим не строит. Хаим молится. А вода все прибывает. Вот вода уже по колено.
Подплывает к Хаиму лодка, и ему говорят: "Хаим, садись к нам в лодку, а то утонешь".
А он отвечает: "Не надо, мой Бог меня спасет".
Вода - по пояс. Подплывает вторая лодка. "Хаим, садись в лодку, а то утонешь".
А он опять: "Не надо, мой Бог меня спасет".
Вода - по шею. Третья лодка подплывает, и все повторяется снова.
В общем, утонул Хаим. Приходит он к Богу и говорит: "Я так молился, так молился! Почему же Ты меня не спас???"
А Бог отвечает: "Глупец! Я же посылал за тобой три лодки!!!"
Олесь наполегливо не дає поїхати на море :( Він знову хворий.
Знайшов Влад можливість вирватися на тиждень, запланували ми поїздку на його день народження - 16 серпня. І тут Лесь захворів - бронхіт, "может там и пневмонийка была, это ж наверняка только рентген показать мог" - ми дуже лихо вичухали бурбулину нашу! Пішов на поправку він, так ми почали думати: ще майже 2 тижні попереду, вичухається і поїдемо - будемо обмежувати в купанні бла-бла-бла... Так у нього живіт зламався - так сильно вперше в житті. Звісно, тут вже поїздку відмінили.
В той самий час, намалювалось ще кілька справ, вирішення яких, все таки, було б продуктивнішим звідси, а не з морів. Ну, гаразд, ми ж керуємося кредо: все що робиться, робиться на краще :о)
Трум-пум-пум, трам-пам-пам, море 2009 обмежиться робочим візитом в Одесу (меблева виставка у вересні) - так ми тепер себе налаштовуємо. Тааак же ж мені не хочеться переривати чудову традицію щороку заводити на компі новий альбом у папці "Фото" із назвою "Євпаторія/Попівка/Форос 200х р"...
І от на цьому тижні Влад у вівторок, здається, пропонує махнути на тиждень на море! Вижу цель - не вижу препятствий! "Так, це є, це є, це є; це купити, це зібрати..." Опачкі! В середу в Олеся проскакує "кахи"; в четвер це "кахи" стає частішим, ввечері перед сном це вже приступ кашлю; вночі пару бухиків; і п"ятниця - цілий день без перестанку він кашляє.
Всі ці дні він мужньо - іноді й ні - полоще горло, п"є горошини, які я даю йому по схемі за аналогією з подібним випадком - покращення не сталося, як можна бачити. (смайлик, який стукається головою об стіну). Гомео у відпустці - не доступна.
З огляду на швидкість опускання хвороби вниз у Олеся, я ж йду в поліклініку, щоб його послухали. Трахеїт, як і думалося. Фраза "Хрипов нет" - це насолода для моїх вух - мені після неї нічого не страшно :О)
Це ж вже вечір п"ятниці, у нас так і не вирішено чи їдемо ми сьогодні вночі, чи ні. На радостях, що це лише трахеїт, а ще, по-секрету, я планувала, що вода в морі буде такої темп-ри, що Лесь не захоче купатися все одно, ми в телефонному режимі вирішуємо їхати - це тягне за собою поїздку Влада в маркет - список покупок теж вирішується по телефону.
Я збираю речі, у Леся процедури - боржомі з молоком, сиропчик, смоктульки, афлубін, хлорофіліпт, інгаляця, паріння ніг - Влад в Ашані скуповується... Кашляти котя практично не перестає - що не радує зовсім :( Не полешуює стан ніфіга!! Ляж-встань, випий, посмокчи, попшикай, понюхай - до жопи. Впевненість тане, знаєте... Я планувала, що зараз від сиропу і смоктульок, які виписала лікар одразу полегшає - я дура?
Заснув картоплинка наша після кашліща канкретного і туууууут - барабанний дріб - 38,1оС. Завіса.
Время всемирного потопа. Начал идти дождь, и Ной уже закрылся в своем ковчеге. Остальные евреи тоже хотят спастись и начинают строить лодки. Все строят, а Хаим не строит. Хаим молится. А вода все прибывает. Вот вода уже по колено.
Подплывает к Хаиму лодка, и ему говорят: "Хаим, садись к нам в лодку, а то утонешь".
А он отвечает: "Не надо, мой Бог меня спасет".
Вода - по пояс. Подплывает вторая лодка. "Хаим, садись в лодку, а то утонешь".
А он опять: "Не надо, мой Бог меня спасет".
Вода - по шею. Третья лодка подплывает, и все повторяется снова.
В общем, утонул Хаим. Приходит он к Богу и говорит: "Я так молился, так молился! Почему же Ты меня не спас???"
А Бог отвечает: "Глупец! Я же посылал за тобой три лодки!!!"
Олесь наполегливо не дає поїхати на море :( Він знову хворий.
Знайшов Влад можливість вирватися на тиждень, запланували ми поїздку на його день народження - 16 серпня. І тут Лесь захворів - бронхіт, "может там и пневмонийка была, это ж наверняка только рентген показать мог" - ми дуже лихо вичухали бурбулину нашу! Пішов на поправку він, так ми почали думати: ще майже 2 тижні попереду, вичухається і поїдемо - будемо обмежувати в купанні бла-бла-бла... Так у нього живіт зламався - так сильно вперше в житті. Звісно, тут вже поїздку відмінили.
В той самий час, намалювалось ще кілька справ, вирішення яких, все таки, було б продуктивнішим звідси, а не з морів. Ну, гаразд, ми ж керуємося кредо: все що робиться, робиться на краще :о)
Трум-пум-пум, трам-пам-пам, море 2009 обмежиться робочим візитом в Одесу (меблева виставка у вересні) - так ми тепер себе налаштовуємо. Тааак же ж мені не хочеться переривати чудову традицію щороку заводити на компі новий альбом у папці "Фото" із назвою "Євпаторія/Попівка/Форос 200х р"...
І от на цьому тижні Влад у вівторок, здається, пропонує махнути на тиждень на море! Вижу цель - не вижу препятствий! "Так, це є, це є, це є; це купити, це зібрати..." Опачкі! В середу в Олеся проскакує "кахи"; в четвер це "кахи" стає частішим, ввечері перед сном це вже приступ кашлю; вночі пару бухиків; і п"ятниця - цілий день без перестанку він кашляє.
Всі ці дні він мужньо - іноді й ні - полоще горло, п"є горошини, які я даю йому по схемі за аналогією з подібним випадком - покращення не сталося, як можна бачити. (смайлик, який стукається головою об стіну). Гомео у відпустці - не доступна.
З огляду на швидкість опускання хвороби вниз у Олеся, я ж йду в поліклініку, щоб його послухали. Трахеїт, як і думалося. Фраза "Хрипов нет" - це насолода для моїх вух - мені після неї нічого не страшно :О)
Це ж вже вечір п"ятниці, у нас так і не вирішено чи їдемо ми сьогодні вночі, чи ні. На радостях, що це лише трахеїт, а ще, по-секрету, я планувала, що вода в морі буде такої темп-ри, що Лесь не захоче купатися все одно, ми в телефонному режимі вирішуємо їхати - це тягне за собою поїздку Влада в маркет - список покупок теж вирішується по телефону.
Я збираю речі, у Леся процедури - боржомі з молоком, сиропчик, смоктульки, афлубін, хлорофіліпт, інгаляця, паріння ніг - Влад в Ашані скуповується... Кашляти котя практично не перестає - що не радує зовсім :( Не полешуює стан ніфіга!! Ляж-встань, випий, посмокчи, попшикай, понюхай - до жопи. Впевненість тане, знаєте... Я планувала, що зараз від сиропу і смоктульок, які виписала лікар одразу полегшає - я дура?
Заснув картоплинка наша після кашліща канкретного і туууууут - барабанний дріб - 38,1оС. Завіса.