Власні бажання

[mirosya]

Лежимо на днях ввечері дивимось Хауза.
Олесь: Мамо... гі-гі-гі... я щось таке хочу... - сміється хитро і сором"язливо.
Я: Що ж ти хочеш таке?
О: Нуууу, стрижку таааку...тільки ти скажеш, що так в Україні не стрижуть.
Я: 8о/ Що за тсрижка така?! :о)))
О: Ну от така, от така. - намагаєтсья показати, але ж фіг зрозумієш. Кажу, мовляв, де таку бачив. - В кіно яке ми недавно дивилися.
Я: В якому саме?
О: На вушко дай скажу. Пшмпшммпшпшп..трів :О))))))))))))))))))) - задоволенна либа
Я: Не зрозуміла, а ну ,ще раз скажи.
О: Безлю... налюднен... людяний острів..., - Семен Семенич!!!
Я: Залюденний острів?!! І яку ж саме?
О: Як у того дядька з темним волоссям: от тут, от тут нічого немає, а тут є...

От думаємо яку ж таку альтернативу запропонувати йому на літо, щоб йому було гарно: сумнівно, що у Леся так гарно стоятиме іжачок як у Гая
- волосся не таке зовсім.

І так же ж мені подобаються оці бажання - цілком самостійні, не нав"язані бабусею, дідусем або татом з мамою. Можна говорити про вплив ТБ, звісно, але це вже інша історія :о)