(no subject)
«...вітер обіймає крила і гори зносять небо,
а рука хапає кінчик соснової гілки,
що звисає над прірвою коло моря,
всі втрати видаються даремними, і сльози висихають при самім заході сонця,
і голод здається вже не таким сильним, як твоя самотність.
І самотність видається даремною,
і сенс втрачає межі,
і спогади стають зайвими,
і життя лишається з тобою наодинці…»