про нас доїзджєючих

[mimikael]

живучи довгий час у львові я побачив що більшість знас доїзджєючих прохадять наступні етапи любові до львова

етап перший: щойно прибувший

цей етап самий коротший,  характерезується призвичаюванням до кепських доріг, навчанням переходити дорогу де і коли попало, ну і звичайно початкове дослідження цього міста

етап триває десь від місяця до року

етап другий: назву його ВАУ

у пацієнтів після довгого гуляння по львову складається враження що вони його люблять і що кращого місця/міста в світі не існує, пацієнт з захопленням розказує друзям, які бувають у львові наїздами або ніколи не були, яке воно класне, які тут класні кавярні/книгарні ітд ітп, пацієнт постійно десь лазить ходить на концерти на зустічі з "митцями"

короче у доїзджєючого ейфорія

етап триває від року до дохуа

етап третій: претворення доїзджєючого у львівянина

етап третій починяється тоді коли паціент починає стикатись з там не обосновано високим галицьким рагулізмом з боку львівських чиновників, і тут вся любов до міста зникає і виникає єдине бажання нахер переїхати з цього клятого міста в іншу місцевість а ще краще в іншу країну

етап триває дооовго