перевёл Л. Максименко
Я довго йшов по коридорах,
в кутках, як тать, ховалась тиша.
На чужака ворожим зором
дивилась статуєю ніша.
В похмурім сні застигли речі,
був полу морок - майже шок,
і, наче відгук недоречний,
звучав мій одинокий крок.
І там у сутінках похмурих,
мій погляд вперся в перепони:
ледь-ледь помітними фігурами
в ту тінь юрмилися колони.
Я підійшов, і невід’ємно,
як звір, в мене вчепився жах:
зустрів я голову гієни
на статних дівчини плечах.
На гострій морді кров налипла,
в очах ховалась порожнеча,
і страшно крався шепіт хриплий:
«Ти сам прийшов! Знав - небезпечно!»
Миттєвості страшні летіли,
і тиша в темряві лягла,
і жах блідий там повторили
неісчисленні дзеркала.
Николай Гумилёв "Ужас"
Я долго шел по коридорам,
Кругом, как враг, таилась тишь.
На пришлеца враждебным взором
Смотрели статуи из ниш.
В угрюмом сне застыли вещи,
Был странен серый полумрак,
И точно маятник зловещий,
Звучал мой одинокий шаг.
И там, где глубже сумрак хмурый,
Мой взор горящий был смущен
Едва заметною фигурой
В тени столпившихся колонн.
Я подошел, и вот мгновенный,
Как зверь, в меня вцепился страх:
Я встретил голову гиены
На стройных девичьих плечах.
На острой морде кровь налипла,
Глаза зияли пустотой,
И мерзко крался шопот хриплый:
«Ты сам пришел сюда, ты мой!»
Мгновенья страшные бежали,
И наплывала полумгла,
И бледный ужас повторяли
Бесчисленные зеркала.
Взял отсюда -
www.gumilev.ru/languages/452/