Сторіччя з дня народження Петра Тимофійовича Тронька
Якраз на день Петра і Павла у 1915 році народився в селі Заброди на Харківщині майбутній академік, організатор національного краєзнавства, Герой України Петро Тимофійович Тронько.
Близько чотирьох років тому доводилося з сумом писати про його кончину на 97-му році життя, про поховання на Байковому кладовищі.
Тепер на могилі Петра Тимофійовича влаштовано кам’яний пам’ятник, прикрашений стародавнім орнаментом. Тут ростуть калина й чорнобривці.
Переважна частина життя й діяльності цієї людини припала на той період, котрий нещодавно прийнятим законом узагальнено й беззастережно характеризується як злочинна доба, що підлягає однозначному засудженню. Але зі сторінок біографії Петра Тронька ми дізнаємося про визначного діяча радянської системи (в різні роки - одного з керівників комсомолу України, секретаря Київського обкому партії, заступника голови Ради Міністрів УРСР), тривала праця якого приносила благо Україні та її народові. Згадаємо, зокрема, про масштабні зусилля віце-прем’єра Тронька з підготовки унікального видання "Історія міст і сіл України". Він відстояв право республіки на поглиблене вивчення своєї історії, сприяв краєзнавчому пошуку тисяч ентузіастів, фактично вжив переконливих заходів до подальшого розвитку самопізнання українців.
З 1980-х років академік Тронько чимало зробив для створення Зводу пам’яток України. Він очолював редакційну колегію тому "Київ", у складі якої я мав честь з ним співпрацювати. Хотілося б підкреслити: у неодноразовому спілкуванні між нами ніколи не відчувалося з його боку навіть натяку на якусь зверхність, незважаючи на величезну різницю у віці та офіційному ранзі. Три частини першої книги київського тому, що були підготовлені за життя Петра Тимофійовича, містять небувалий за кількістю і якістю масив інформації про історію нашої столиці.
Усі заслуги Петра Тронька важко охопити в одному невеликому тексті. Проте у Києві неможливо не згадати про славнозвісний Музей народної архітектури та побуту України в Пирогові, що з’явився насамперед завдяки ініціативі та організаційній роботі Петра Тимофійовича.
Нещодавно міська комісія з питань найменувань одностайно проголосувала за те, щоб назвати вулицею Академіка Тронька один з проїздів до музею.
Вдячна пам’ять про цю світлу людину, безумовно, зберігатиметься ще багато років.
Близько чотирьох років тому доводилося з сумом писати про його кончину на 97-му році життя, про поховання на Байковому кладовищі.
Тепер на могилі Петра Тимофійовича влаштовано кам’яний пам’ятник, прикрашений стародавнім орнаментом. Тут ростуть калина й чорнобривці.
Переважна частина життя й діяльності цієї людини припала на той період, котрий нещодавно прийнятим законом узагальнено й беззастережно характеризується як злочинна доба, що підлягає однозначному засудженню. Але зі сторінок біографії Петра Тронька ми дізнаємося про визначного діяча радянської системи (в різні роки - одного з керівників комсомолу України, секретаря Київського обкому партії, заступника голови Ради Міністрів УРСР), тривала праця якого приносила благо Україні та її народові. Згадаємо, зокрема, про масштабні зусилля віце-прем’єра Тронька з підготовки унікального видання "Історія міст і сіл України". Він відстояв право республіки на поглиблене вивчення своєї історії, сприяв краєзнавчому пошуку тисяч ентузіастів, фактично вжив переконливих заходів до подальшого розвитку самопізнання українців.
З 1980-х років академік Тронько чимало зробив для створення Зводу пам’яток України. Він очолював редакційну колегію тому "Київ", у складі якої я мав честь з ним співпрацювати. Хотілося б підкреслити: у неодноразовому спілкуванні між нами ніколи не відчувалося з його боку навіть натяку на якусь зверхність, незважаючи на величезну різницю у віці та офіційному ранзі. Три частини першої книги київського тому, що були підготовлені за життя Петра Тимофійовича, містять небувалий за кількістю і якістю масив інформації про історію нашої столиці.
Усі заслуги Петра Тронька важко охопити в одному невеликому тексті. Проте у Києві неможливо не згадати про славнозвісний Музей народної архітектури та побуту України в Пирогові, що з’явився насамперед завдяки ініціативі та організаційній роботі Петра Тимофійовича.
Нещодавно міська комісія з питань найменувань одностайно проголосувала за те, щоб назвати вулицею Академіка Тронька один з проїздів до музею.
Вдячна пам’ять про цю світлу людину, безумовно, зберігатиметься ще багато років.