Пам’яті Петра Тимофійовича Тронька
13 вересня на 97-му році помер Петро Тимофійович Тронько (1915-2011), академік НАН України, Герой України.
В таких випадках кажуть - пішла епоха. Якшо йдеться про українське краєзнавство, так воно і є.
Колись він був керівником Київського міськкому та обкому комсомолу, потім багато років обіймав посаду заступника голови Ради Міністрів УРСР, далі став академіком АН УРСР. За часів незалежної України теж мав високий статус, отримав звання Героя України. Але жодним чином не нагадував бундючних вельмож. У цьому я переконувався постійно, спілкуючись із ним у пам’яткоохоронних справах.
Є величезна заслуга Петра Тронька в тому, що краєзнавство й охорона пам’яток входили до числа пріоритетів держави - як у радянській системі, так і пізніше. У справі, яка привертала й привертає до себе увагу стількох захоплених людей, він був енергійним і небайдужим організатором. З його ім’ям тісно пов’язані видання "Енциклопедії міст і сіл України" та "Зводу пам’яток історії та культури України", створення музеїв у Пирогові й на Хортиці, найкращий та найяскравіший період діяльності Українського товариства охорони пам’яток. Він очолював Всеукраїнську спілку краєзнавців.
Петро Тимофійович на засіданні редколегії тому "Київ" Зводу пам’яток. 2008р.
У вельми похилому віці Петро Тимофійович не втрачав бадьорості та інтересу до вивчення і збереження нашої минувшини. Це дійсно було справою його життя, до якої він ставився неформально, не шкодуючи сил. Люди, які працювали поруч з ним, відповідали на це неформальною, щирою повагою.
У четвер, 15 вересня, в клубі Кабміну (вул.Інститутська, 7) з 9.30 до 11.30 відбудеться прощання з Петром Тимофійовичом Троньком. Потім його ховатимуть на Байковому кладовищі.
Світла пам’ять достойній Людині.
P.S. Ось уже й поховали...
Могила - на головній алеї, неподалік від церкви, між надгробками Щербицького та родини Білецьких.
В таких випадках кажуть - пішла епоха. Якшо йдеться про українське краєзнавство, так воно і є.
Колись він був керівником Київського міськкому та обкому комсомолу, потім багато років обіймав посаду заступника голови Ради Міністрів УРСР, далі став академіком АН УРСР. За часів незалежної України теж мав високий статус, отримав звання Героя України. Але жодним чином не нагадував бундючних вельмож. У цьому я переконувався постійно, спілкуючись із ним у пам’яткоохоронних справах.
Є величезна заслуга Петра Тронька в тому, що краєзнавство й охорона пам’яток входили до числа пріоритетів держави - як у радянській системі, так і пізніше. У справі, яка привертала й привертає до себе увагу стількох захоплених людей, він був енергійним і небайдужим організатором. З його ім’ям тісно пов’язані видання "Енциклопедії міст і сіл України" та "Зводу пам’яток історії та культури України", створення музеїв у Пирогові й на Хортиці, найкращий та найяскравіший період діяльності Українського товариства охорони пам’яток. Він очолював Всеукраїнську спілку краєзнавців.
Петро Тимофійович на засіданні редколегії тому "Київ" Зводу пам’яток. 2008р.
У вельми похилому віці Петро Тимофійович не втрачав бадьорості та інтересу до вивчення і збереження нашої минувшини. Це дійсно було справою його життя, до якої він ставився неформально, не шкодуючи сил. Люди, які працювали поруч з ним, відповідали на це неформальною, щирою повагою.
У четвер, 15 вересня, в клубі Кабміну (вул.Інститутська, 7) з 9.30 до 11.30 відбудеться прощання з Петром Тимофійовичом Троньком. Потім його ховатимуть на Байковому кладовищі.
Світла пам’ять достойній Людині.
P.S. Ось уже й поховали...
Могила - на головній алеї, неподалік від церкви, між надгробками Щербицького та родини Білецьких.