У народній уяві Стрітення - це свято зустрічі зими з літом.
Однак у цього свята є й інша суть. Християни східного обряду відзначають Стрітення Господнє як пам’ять про те, що Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження, де відбулася зустріч зі старцем Симеоном.
Богослови тлумачать цю зустріч дитини Христа із Симеоном як зустріч Старого і Нового Заповітів, зустріч людини з Богом.
Але корені цього свята уходять у сиву давнину. Тоді головним дійством у цей день зустрічі двох стихій було освячення вогню і води.
Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати.
Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір’ями, мають виняткову силу і оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, ниву - від бурелому чи граду, а членів родини - від “злого ока” та хвороб.
Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з бурульок і додавали до звичайної води, за повір’ями - така вода цілюща і лікує від багатьох напастей.