Dec 26, 2012 00:11
Набридло вже жити, тому що ніхто не помічає нічого. Пішла, гучно бахнувши дверима, але ніхто й не помітив. Вже півроку немає в місті, але ніхто і не знає. Блукаю густими травами, новими містами, під зоряним небом, під ніжним сонцем, зеленими деревами. Ходжу, допомагаю людям, посміхаюсь через силу, як можуть тільки самотні.
Боже, поверни мені мої ботьки (за які плачу вже кілька ночей підряд, а сьогодні особливо багато і довго), дай мені ту роботку в компанії, на яку так хочу, і забери хоч часточку тієї самотності, через яку так тяжко.. Дай мені дожити до НР і не розчаруватись остаточно у житті........
самотність,
пєчалька,
життя,
дурньодумкоматаніє