* * *
я говорила світу про тебе
не знаючи імені та інших фактів
прогомоніла вуха про кольори твоєї душі
інколи зриваючись на крик
але не вимагала
просто щомиті нагадувала щохвилини доводила
що готова до зустрічі
він довго думав
і привів тебе на поріг нічної кав’ярні
вже закритої для відвідувань
сонно тьмяніли кути і лампи
цокотіли порожні склянки
потомлені офіціанти вибивали рахунок
для того щоб наша компанія
що розглядала вечір у кон’яці та чаї
зібралася з духом нарешті його завершити
потік морозного повітря зауважив не кожен
ступаючи до зали ти заніс листя
яким за вечір замело сходи
прибило до важких дверей
останнього притулку інтелігенції
що мляво малювала на столах карикатури саму на себе
залишала розплавлений віск
та розсипаний цукор
тютюн і розлитий мартель
застигати на списаних цитатами серветках
випустив на вулицю кілька віршів та вигуків
свіжа незаймана думка зайшла натомість
повіяло увагою
секунду вагався
ще дві звертався до нас із німим запитанням
а я відповіла уголос
ти подивився на мене
ти подивився
на мене
я мусила тебе затримати
великі перемоги так само як великі поразки
мають свій термін придатності
довгі періоди коливань змінює спокій
а години споглядання - феєрія стиглих емоцій
сумнів переходить у довіру
захоплення у бажання покинути все
маєш початок і маєш закінчення
відхід у забуття неминучий
так само як диво нового народження
ти подивився на мене
і вклав у руки чисту палітру
змішаємо фарби
так вигадливо як уміє життя
я бачила наші майбутні полотна
вони строкаті чудні непродумані нелогічні
вони прекрасні
бо мить
цінніша за вічність
(9-14 жовтня 2011
Київ)