- Поют?.. На демонстрации поют... - А еще? - В опере... - Нет, нет! - Я не знаю... когда выпьют, поют... - Балда! - нежно сказала Галя. - Не знаешь, когда поют... - Когда нет ни слуха, ни голоса! - Люди поют, когда счастливы!"
Ти починаєш мій день на світанку Нестриманим літнім дощем. Ти - апельсиновий сік до сніданку На впоту з яскравим плащем.
Ти залітаєш в вікно по обіді Iз вітром, що кличе весну Нову, знову...
Темне волосся, в кафе незнайомки; Від тебе вечірній "Привіт". Фраза в кіно на останній хвилині Дає несподіваний слід.
I не залишила вільного місця Ти у моєму житті, - твоя зброя.
Десь там, - у океані подій; Десь там, - на висоті моїх мрій. Десь там, там де панує любов; І я відчуваю, як серце співає! Як поруч з тобою - життя починаеться знов! Починається знов!
Там, десь по радіо, чути так тихо Близькі і рідні слова. А тут, - від подібного з далеку сміху Обертом йде голова. I кожну мить я помічаю, як доля дає мені знак, Знову, і знову.
Любовь спасет мир. До войны я не верила в Бога. Но... Остается верить и благодарить. Пишите, пишите, пишите... Живите, наслаждайтесь жизнью... Очень поддерживает и дает надежду на будущее)
Ах, это прекрасные строки из фильма, точно... Хотя по опыту люди поют и еще, когда страшно :-( Но в любом случае пение и выражение эмоций через голос, в том числе и письменно - это реально терапия, во всех смыслах! Спасибо огромное!!! И да, Бог точно есть, и он не отворачивается от нас, нам обязательно нужно это помнить, всегда ;-)
"- Женя, а когда люди поют?
- Поют?.. На демонстрации поют...
- А еще?
- В опере...
- Нет, нет!
- Я не знаю... когда выпьют, поют...
- Балда! - нежно сказала Галя. - Не знаешь, когда поют...
- Когда нет ни слуха, ни голоса!
- Люди поют, когда счастливы!"
Ти починаєш мій день на світанку
Нестриманим літнім дощем.
Ти - апельсиновий сік до сніданку
На впоту з яскравим плащем.
Ти залітаєш в вікно по обіді
Iз вітром, що кличе весну
Нову, знову...
Темне волосся, в кафе незнайомки;
Від тебе вечірній "Привіт".
Фраза в кіно на останній хвилині
Дає несподіваний слід.
I не залишила вільного місця
Ти у моєму житті, - твоя зброя.
Десь там, - у океані подій;
Десь там, - на висоті моїх мрій.
Десь там, там де панує любов;
І я відчуваю, як серце співає!
Як поруч з тобою - життя починаеться знов!
Починається знов!
Там, десь по радіо, чути так тихо
Близькі і рідні слова.
А тут, - від подібного з далеку сміху
Обертом йде голова.
I кожну мить я помічаю, як доля дає мені знак,
Знову, і знову.
https://youtu.be/pZ5itLe8lt8
Любовь спасет мир. До войны я не верила в Бога. Но... Остается верить и благодарить.
Пишите, пишите, пишите...
Живите, наслаждайтесь жизнью...
Очень поддерживает и дает надежду на будущее)
Reply
Хотя по опыту люди поют и еще, когда страшно :-(
Но в любом случае пение и выражение эмоций через голос, в том числе и письменно - это реально терапия, во всех смыслах!
Спасибо огромное!!! И да, Бог точно есть, и он не отворачивается от нас, нам обязательно нужно это помнить, всегда ;-)
Reply
Leave a comment