Jul 15, 2013 23:26
Кажуть, що Чернівці то маленький українській Париж, наповнений романтикою, коханням та легендами про нестримні та в дечому нестерпні почуття. Є в ньому якась невимовна краса, краса якій не можуть стати на заваді ані облуплені стіни будинків, ані притаманна українцям лінність та байдужість до всього.
В Чернівцях особлива преса, в якій досі можна зустріти дисидентського характеру опуси, та навіть патріотичну потужну поезію сердець, що люблять, до нестями люблять свій край.
Все в Чернівцях якось по особливому. Особливе плакуче небо, синє як море, ліси, що здіймаються в небеса, бажаючи побачити Творця, і пил, і навіть міський пил наповнений особливим ароматом.
З Чернівців я тікала... Чернівці як той злодій, що приходить вночі непомітно, зірвали всі навісні замки на дверях потаємних кімнат моєї душі, і звідти вирвалися на свободу почуття, що роками там дрімали.
Я повернулася якоюсь особливо щасливою та спокійною, наповненою сили та поезії. Напевно тому вже другу добу поспіль моя квартира в сіренькій багатоповерхівці спального району столиці нагадує літературний салон, в якому лунають уривки відомих творів, звучать французькі пісні та експромтом декламуються вірші.
Я обов'язково до вас повернусь, мої тепер улюблені Чернівці.
молекули емоцій