Не втримався
Сьогодні я вдруге використовую свій ЖЖ не для кіноперекладів, бо не можу промовчати.
Не так давно, навесні цього року в культурному житті України відбулася скандальна подія, яку, втім, швидко забули, а саме - призначення директором Одеського художнього музею олександра ройтбурда.
Якщо хто не в курсі, що таке той ройтбурд, дізнатися про нього можна простими запитами в Гугл та Ютюб:
https://www.google.com.ua/search?q=%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%82%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B4+%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8
https://www.youtube.com/results?search_query=%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80+%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%82%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B4
Нічого особливо незвичного для нашого часу я в цій події не побачив, бо давно звик до масованої пропаганди некрозного псевдомистецтва, яке свідомо і цілеспрямовано руйнує естетичні відчуття у духовно незрілих осіб (кажучи максимально конкретно - обидлячує гоїв).
Незвичним для мене було вчорашнє відкриття - виявляється, був відкритий лист діячів культури та мистецтва до губернатора Одещини на підтримку кандидатури ройтбурда. Ознайомитись з листом можна тут: https://lb.ua/culture/2018/03/07/392068_deyateli_kulturi_prizvali_glavu.html
Що мене вразило, так це список підписантів цього листа. Те, що там є євген нищук, мене чомусь не здивувало. Сам факт, що людина пішла туди, у владу, вже досить красномовний, і виключень із цього правила ну дуже мало. Але ці три особи мене просто шокували, бо я їх глибоко поважав. Вони для мене більше не існують:
- наталя влащенко,
- микола вересень,
- лесь подерв'янський.
Нинішній час, попри всі наші втрати та негаразди, несе в собі багато позитиву, бо щедро надає чимало лакмусових папірців, які беззаперечно показують, хто є хто. Мені довелося різко змінити своє ставлення до багатьох публічних (і не тільки) осіб, а також до ряду історичних подій. І це добре. Це - очищення, яке іноді може бути досить болісним.