(no subject)

[mi_temor]

я пам’ятаю той дощ
і самотність майданів,
різних прибульців
ними ходили натовпи,
і мокрі стіни церков,
і думки про лист,
що все ж не змило із пам’яті.
згадую довге чекання,
зупинки громадського транспорту,
весілля, і як з молодими
йшли скрипки,
і ніхто не був цим шокований.
і той довгий спуск
незнайомим кварталом
неподалік кладовища,
де я ще занотовував
вулиці літні,
вічно запруджені святими і кицьками.
іще пам’ятаю танці вночі,
що легко збирали
на площі десятки людей
із фонтанними бризками.
згадую дні ті, і знов
серце падає,
як чортове колесо
у парку Хмельницького.

(03.02.2017)