(no subject)
сидимо в салоні великого позашляховика,розпалюємо газовий примус прямо ж там,запарюємо чай у великій металевій кружці,пємо по черзі.Р. зовсім не змінився,трохи схуд,подорослішав,посерйознішав(чи мені так просто здалося?) й замість повністю розбитого нісан патрола(моя мрія ще з тих часів далеких) їздить на більш зручному форд маверику,у нього столиця,робота,карєра,особисте життя...ми багато базікаємо,щось згадуємо,сміємося та дивимося на вогні міста з оглядового майданчика високого замку.-від тебе колишньої лишилися тільки очі-говорить трохи захопливо.щось бурмочу у відповідь,але думаю що таки лишилося багато старого-хорошого й нехорошого.-я кинула курити.Давно?-ага..-а розкажи як?.довго розповідаю коротку схему кидання поганих звичок,зауважую-це простіше простого.так воно і є насправді.ще щось говорю..опа,стикаюся з дуже реальним дежа-вю.-минулого тижня я тут була на цьому самому місці,їхала за цим самим маршрутом,був навіть зелений чай з макдональдса,що на чорновола той самий..тільки замість чорного форд маверіка біле рено меганік і нічого в салоні ми не палили)але фак,як можна абсолютно різним людям зі мною відтворювати майже ідентичну поведінку?чоловіки всі думають таки однаково.висновок,до якого дійшла того вечора.за третім разом можна точно визначити всі їхні думки,схеми та маршрути й бути стовідсотково правим.отак,і ніякої романтики,просто доля розрахунку.тим не менше-я давно не бачила цих хлопчиків,було мило й приємно.тільки чому всіх так тягне на той високий замок?питаюся в Р.,він не знає що відповісти-нууу,просто сюда бліже всєго єхать било..я задоволена відповіддю, посьорбую чай з великої кружки.згадую,що за північ,повертаємося до людей.посміхаюся прямо з порога,говорю всім радісно де була,лягаю спати не відписуючи смс.ось таке-високозамково-дежавюшне)