(no subject)
Виводжу гуляти пса.Зранку самого,зовсім сонна, в мінімальному неадекваті,трохи поспішаю,бо попереду ще купа різних справ.Песику зовсім байдуже до мого стану,він хоче гуляти.рветься з повідка,чуючи запах свіжого повітря та ще купу різних вуличних запахів.ледве встигаю,спотикаюся,ловлю погляди водіїв,переходимо світлофор,робимо всі свої справи-я купую сигарети,собачка також все,що їй потрібно.купа снігу,а зверху ще сиплеться-забула вдягнути шапку.сніг мене не тішить взагалі.бачу пес радий цьому природному явищу-ловить сніжинки зубами,щось там винюхує,вищить та дуже тішиться.і раптом він лягає посеред вулиці.просто собі лежить на землі,а вставати не хоче.смикаю повідок з усіх сил,вмовляю,прошу-Собака ,вставай же!Собака велика й важка,на мене ніяк не реагує,лежати їй добре.на нас дивляться перехожі,в мене легка паніка. Ледве піднімаю її на руки,несу назад до світлофора,ставлю на землю,віддихуюся.Прокидаюся нарешті повністю.От Кадастра-злісно шепочу,хоча Кадастрою пса мені заборонили називати категорично.я й не називаю,а сьогодні зранку не втрималася.