(no subject)
біля цього непримітного ресторанчика італійської кухні на вулиці вірменській я проходила енну кількість разів,та ніколи не звертала на нього уваги-не мій стиль і все таке.але десь на початку цієї зими мене прицільно завів туди старий знайомий з запевняннями,що найсмачнішу піцу в своєму житті він їв в нью-йорку,десь в італії та власне тут.хлопець трохи в тому розбирається-таки піцоман.я ні-бо ніколи її не любила та й не люблю досі. тоді мене добряче заінтригували плюс таки дуже була голодною.чи сподобалась мені та піца і з чим вона була-зараз чомусь не памятаю.але не в тому справа.сьогодні знову там опинилася,якось чисто випадково-не випадково.мені сказали коротке-збирайся йдемо. вже чітко знала,де ми будемо цього вечора і що ми будемо їсти.заклад сам по собі дуже милий,трохи з провінційною атмосферою,музикою а-ля адріано чілінтано та приємними офіціантами.було напівпорожньо,крім нас ще одна парочка з дитиною.дитьо постійно закидало макарони в винний бокал й нас цим смішило.я не виявилася оригіналкою -замовила піцу з моцареллою та шпинатом-травоїдність мене ніколи не зраджує.шпинату було мало.все інше нам сподобалося.навіть смішна пічка в кутку,і незграбний дизайн,і потріпані скатертини-ніби в якомусь райцентрі.довго пропонували один одному останній шматочок-вже для повної довершенності милої картинки)вирішили прийти ще колись-бо таки з цією стравою часто бавитися не можна.але я вже всім розказую про цей ресторанчик з усіма історіями про знайомого, нью-йорк та італію.таки не знаю,що більше спрацьовує- дійсно смачно приготовлена піца чи мої натхненні базікання?)