(no subject)
про що я?про декаданс закинутих будівель..про те,на що можна дивитися й захоплюватися тільки прошареним індивідумам.про відчуття необмеженості на великому просторі.і всюди вода.їхні обличчя були якісь заглиблені,але я все розуміла.хоча моментами супила брови й копилила губи.як класична манірна жінка.хоча не є такою.звичка останніх часів,не більше.гарячий чай з імбирем та шоколад оленка мені краще йде ніж портер на ніч.і каву я пю з щіпкою ванілі та кориці..ви бачили,як радіє дитина коли їй роблять щось приємне?якось міцно притуляється та каже,що буде любити тебе ще більше.щиро й просто.навіть не підозрюючи,що ти тут ні до чого абсолютно.їй не хочеться про це думати.вона бачить результат.тішиться,тиснеться до твоїх рук й вже просто щаслива..щаслива просто.я про те відчуття.скучилося.тому насолоджуюся,як ніколи.чекаю поки буду писати в його книгу свій короткий допис.бо ідея мені подобається.безперервності.