І знову Дереш. І знову Архе. І знову цитати...

Mar 15, 2008 18:44

Своєю появою десь між пермом і тріасом сонечко семи-крапкове (також знане як Coccinella septempunctata) створило справжню архаїчну сенсацію.
Воно вилізло з-за обрію бруньки на самісінькому чубкові дерева ґінґко, вказуючи білими цятками на палаючий оран-жем захід. У мить тріумфу сонечко нагадувало сяючу планету, що затулила сонце. На півкулі маренового в чорну цятку панцира лищали неозорі хітинові полиски. Сонечко завмерло на тлі велетенського сонячного диска і вмиротво-рено заворушило вусиками.

Так на світ необов'язковим транзитом з'явилося сонечко, найгармонійніша серед присутніх на планеті істот. І хоч у реальності, доступній нашому сприйняттю, сонечка семи-крапкові проводять всього шосту частину відведеного їм часу, саме вони підтримують у людині відчуття спокою та злагоди із самим собою. У світовій свідомості образ сонечка так міцно пов'язаний з епохою праящерів, що й досі, коли бачиш цього щокатого малюка, згадуються не корови на леваді - згадуються папороті, плауни і динозаври.


цитатник, философ

Previous post Next post
Up