29 січня
Похорон оборонців станції Крути Південно-Західної залізниці
Учасник бою під Крутами пор. М. Михайлик перебіг боєвих подій описує так:«Мені видно було три чорні густі лави матросів, що пішли в наступ. Затріскотіли скоростріли, рушниці. Видно було, як падали на снігу чорні постаті матросів, але вони присувалися все ближче і ближче. У нас уже було багато ранених і наша сотня відходила до окопів. Тут уже були розміщені до бою всі наші сили й з напруженням чекали рішучого моменту. А він уже наближався. Густі лави сірих і чорних ворожих постатей ішли у весь зріст. Змучена наша сотня пішла в резерву за рампу. З окопів затріскотіли сорок наших скорострілів і рушниці трьох сотень юнаків та Студентського куреня. Падали чорні постаті, за ними, за ними йшли нові. Знову падали, і знову йшли одні за другими чорні і сірі лави. Наші окопи, станція й потяги засипалися ворожими набоями й кулями, але наші вояки міцно трималися. Але грізні вістки; «нема набоїв», «псуються скоростріли» - пролетіло по окопах, а тут чорні постаті знялися… і все перемішалося. Стріляли один одного. Облилися кров’ю багнети. Вдесятеро більший ворог - переміг…»
Молодий поет Павло Тичина тоді ж гаряче відгукнувся на цю трагічну подію віршем «Пам’яті тридцяти»:
На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих...
На Аскольдовій могилі
Український цвіт -
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ...
Крути ввійшли в історію України як символ національної честі.