Прибалтика. Естонія. Таллінн (ч.1)
Нарешті дещо розповім про свою поїздку в Прибалтику. З першого погляду була вражена Естонією, а саме: дерев’яними одноповерховими будинками самотньо розкиданими між лісами серед боліт та озер. Ошатні естонські хутори не сплутаєш з російськими селами, забудованими також дерев’яними спорудами, які мені так нагадували казкові будинки на курячих ніжках. А ще я запримітила біля в’їзду до кожної естонської оселі чи хутора стояв камінь, великий чи малий. Здається, він там лежить споконвіку… Якщо в українських селах ставлять хрести, то в естонських - каміння, навіть бачила навколо такого одного стояли квіти. Можливо, саме на цьому камені давні ести приносили жертву своєму богу Таару, чи відрізали голови ченцям, які з хрестом прийшли навертати в християнство «дикі племена поганців», або у Середні віки спалювали відьом. А можливо це легендарний Калевипоега накидав каміння!
Про Таллінн багато написано, тому не дуже хочеться повторюватися. Для мене Таллінн це: несамовиті чайки та їхні роздери-душу крики, «білі ночі», аромат смаженого мигдалю з цукром, корицею та перцем, смак медового пива та шалена «danse macabre.
Декілька фото (сама знаю, що вони невдалі та неякісні).
Вид на старе верхнє місто з вежі церкви Олевісте. Видно церкву Олександра Невського, башту Довгий Герман, Домський собор, а також фортечні укріплення.
Вид на башти (а їх залишилося аж 20) та фортечні мури.
Старий Таллінн.
Вулички Таллінна, і такі вони різні:)
Далі буде...