МТБ марафон "Тільки у Львові"
Планів їхати на Львівський марафон - не було, так як попросту не було грошей на реєстрацію. Але це швидко змінилось після того як натрапив на ось цей запис...
...ну ладно, можна зробити репост, це ж не складно.. надії виграти халявну поїздку не було.. але вона прийшла, від радості аж по ляшках потекло :)
Перше питання оргам - це трололо?! Кажуть - ні! Я швиденько реєструюсь на марафон, але тіряюсь в роздумах, в якій категорії їхати, вирішую реєструватись в категорію GIGA, бо MEGA не сприймав серйозно, на перший погляд казалось що 950 метрів висоти на 40 км це не так вже і багато. (але про це пізніше), дав посилання на свій профіль на байкпорталі, через кілька хвилин навпроти моїх данних вже стояла відмітка, що реєстрація оплачена :)
Далі потрібно шукати квитки та нічліг. З ночівлею було багато незрозумілостей, не міг знайти нічого путнього, намагався напроситись до когось зі знайомих - нічого не вийшло.. в хостелі зупинятись не хотів лише по причині - самому там буде скучно і унило, ну і спочатку не міг знайти підходящого варіанту, через що купівля квитків дещо затягнулась... Вирішив раз нема де ночувати - Львів проходить мімо каси.. їду тільки на один день і лише на гонку - пішов купувати квитки.:(
Через кілька днів запропонував товарищу поїхати зі мною - він погодився. Я все ж таки знайшов самий підходящий варіант хостела по норм цінам, забронював місця, пішов здавати квитки та брати інші.. все зробив..товарищ почав морозитись.. вобщім в Львів я їду сам.. але радує хоча б одне - в мене з"явилась можливість побачити місто! :) Ну і звичайно відкатати марафон на халяву, крутяк :) Дякую організаторам за чудову акцію ;)
7 травня.
Хоч потяг в мене на 10 годин, але в Вінницю довелось їхати на самій першій електричці на 6:30.. І потім десь шаритись 3 години, думав спочатку вийти раніше на дві зупинки та по дорозі заїхати за смачнючими пиріжками, але згадав що там ще зачинено, тому виходимо на одну зупинку раніше і потихеньку їдемо в місто
По приїзду в місто, дочекався поки відкриється Сільпо, купив печива в дорогу, покрутився в центрі та поїхав в сторону вокзалу, так як часу ще було достатньо, заїхав на ринок за шнурками до свого мега МТБ-взуття :) Далі на вокзал, запхав велосипед до чехла і став дочікуватись потяга
Ось і потяг прибув, в якого стоянка була лише 4 хвилини, я заходив останнім, ну як заходив,.. через товсту жіночку, яка дуже повільно заходила передімною, мене туди вже закидали разом з велосипедом. :)
Велосипед на верхні полки, і впєрьод. Цього разу скучно не повинно бути, взяв з собою навушники і книгу "Точка обману", яку я вже багацько часу ніяк дочитати не можу, хоча перед цим книги Брауна йшли як по маслу, одна за одною :) їхати 6 з половиною годин, порівняно з Дніпром - це не багато :)
Через 6 з половиною годин я нарешті добравсі до Львова :)
Першим ділом, потрапивши на Львівський вокзал, було зібрати до купи велосипед і знайти Wi-Fi, так як треба було зайти на власний профіль на Страва, бо лише Страва моє спасіння і мій навігатор. Чесно кажучи, чи то телефон тупив чи то що, але я довго не міг зайти на свою сторінку, потім сталось чудо - зайшло!
Їдемо до хостелу.. до хостелу відносно не далеко, і ніде начебто блукати не треба, фактично постійно прямо і лише 2-3 поворота, по дорозі я частенько зупинявся щоб перевірити чи туди я їду і сфотографувати кілька гарних місць.
Потім я таки помилився з поворотом, заїхав на центральну вулицю, тут свято - День міста :)
Їду такий, бачу - велосипедисти, підїжджаю і запитую: - "Що за двіж?!"- кажуть що реєстрація на марафон - удачно так помилився поворотом :) а тут ще й знайомі люди, Іра Летікова та Діма Соколов :) Далі перекинувся словами з одним із майбутніх учасників, після чого придивився - воу, так це ж той самий хлопець, з яким ми пиво пили в Маріни Бурчак після фінішу. Був радий знову зустріти ;) Селфі на згадочку :)
Реєстрація... Вирішив для себе що варто перереєструватись з GIGA(58км) на MEGA(37км), не тому що був не впевнений в своїх силах, навпаки вважав що доїду норм, а тому що в категорії GIGA, були достатньо міцні хлопці, з якими тягатись такому хом"ячку як я, ще дуже рано (в цьому я переконався ще на "Кодаках" їдучи "Еліту"), і тому що хотів проїхати марафон на результат, а не в якості тренування.
Здаємо справочку про стан здоров"я і отримуємо стартовий пакет в якому сертифікат на страхування, білий квас, енергетик "редбул" та ще якісь папірці, і звичайно ж крутий номерок який дійсний на три марафони - у Львові, Пилипцю та Жовкві :)
Далі ще підтягнулись знайомі люди, коротко кажучи - Харків. Також був радий всіх бачити:) Трішки поспілкувався і вирішив що пора би вже відправлятись далі в пошуках хостелу :)
Хостел вдалось знайти швидко :)
Оплатив проживання в хостелі, мені вказали на мою кімнату та моє ліжко.. в кімнаті 3 двохярусних ліжка, моє місце верхнє, ну ладно.. зате в хостелі чистенько, привітний персонал і гарний дизайн :)
Розпакував речі, переодягнувся і поїхав на розвідку в парк Високий замок, трішки там покрутився, намагався видзвонити Катю, яку я діставав зі своїми дурними питаннями та проханнями допомогти з ночівлею, адже вона мені мала показати той самий фінальний спуск з корінцями, я не додзвонився, тому катавсі по парку сам.
Після чого вирушив в центр в пошуках магазину/супермаркету. Виїхав знову на цю ж саму вулицю, зустрівся з велосипедистами які їхали з "Львівської сотки" на вокзал, казали що траса була жахливою. Зробив одне фото, бо бути в Львові і не сфотографувати оперний театр, це було б дико.. архітектура тут дуже гарна :)
Зідзвонився з Сашою Скляренком, напросився в гості, мені сказали куди їхати, я й поїхав :) Сашко мене зустрів, зводив в магазин, після чого як я скупився, пішли в гості, я вдало потрапив на смачну вечерю, щиро вдячний :) після посиденьок за вечерею хлопці почали збиратись на якийсь двіж, я попрощався і в хостел :) Близько біля хостелу що одне фото
Далі давай розбирати те що я накупував, нічого достойного там не було, готувати я не вмію, тому ніяких макарошків і подібного в мене не було, лише легенкий перекус, набрав бананів на гонку, купив молока, соку, ще якусь дічь.. вобщім лошара :( треба вчитись готувати.
До часу ночі сидів на кухні, пив бормотуху якусь (типу каву), слухав музику та лазив в соц.мережах.. і тут мене відволікли :D
посидів ще трошки і пішов спати :)
8 травня. Зранку будильник і підйом, давай збиратись., сніданок був лише молоком і шматком хліба :) Речі залишив в хостелі, з собою взяв тільки необхідне, далі в дорогу, до старту пару сотень метрів, а точніше на підйомчик який був в кінці марафону :)
Приїхав на стартову галявину, народ тільки підтягується...
...поїхав прокатався трішки по парку.
Повернувся на стартову галявину, зустрівся з Черепашкою (Сергієм Бегусом) з Вінниці, який був на Львівській сотці та вирішив залишитись на марафон :) Зустрів Богдана, який гонку не поїхав через відсутність медичної справки :( Антона та Женю з Вінниці :) і добрих друзів з якими познайомився в Рівному - Вітю Чорного та Сашу Кудрика :)
Побачився з Катьою, поїхали прикатувати спуск з корінцями, спочатку начебо норм, а далі трішки небезпечно, але проїхалось добре :) По дорозі до стартової заїхали до джерела за водою..
а я свою флягу залишив в рюкзаку на стартовій, тому що підфляжник свій я ще вдома відкрутив, бо він зломаний був, та і думав їхати взагалі без води. потім схаменувся :) Перед стратом вже не було часу їхати до джерела, тому випросив воду в людей, купив ізотонік "NUTRIXXION" зі смаком якоїсь маліни, засипав його в флягу, а флягу кинув до задньої кишені в джерсі, за всю дорогу не випала :)
Перед стартом закинувся бананом та випив редбул, не знаю чи правильно зробив, але по дорозі ніде не прижало, це радує :)
З собою нічого не брав, а зря..(
Через кілька хвилин старт, всі шикуються.. я лізу десь в середину колони, але так щоб мене не зажали.. організатор оголошує про те, що 4 кілометри ми всі в колоні маємо їхати по місту за машиною супровіду, а далі виїхавши на грунтову зону, можна вже ломити на всі гроші. Також попереджує про те, що в підземному переході можна йти лише пішки, бо за проїзд - штраф +5хв. Розповідає про правила безпеки при проходженні тех.ділянок та спусків, але я чомусь на своїй хвилі.. нічого не чую, думки про щось інше..
Далі старт...
Стартували начебто спокійно, толкучки не було, ніхто не намагався затоптати, але темп задали добрий, намагався вибрати зручну позицію.. але по бруківці щось не дуже їхалось, виїхали на вулиці міста, їдемо за машиною супровіду, але темп прілічний, навіть дуже :) відразу після виїзду з парку спуск по історичній бруківці міста Львова, на поворотах траса всюди перектрита поліцією, це круто :) Поступово наближався до початку колони, потім відпадав.. повороти/рельси, всі їдуть як хочуть, хтось вміє їхати в колоні, а хтось - дитина з категорії "Хоббіти", яка петляє туди-сюди поперед коліс... Далі трішки підйомчиків, але я старався темп не втрачати.. їхавши ще по вуличкам міста, частенько пересікався зі знайомими лицями, деяких старався добрати і триматись поряд, деяких відразу залишити позаду, щоб потім вже на грунтах з ними не пересікатись :)
Було якесь дурне відчуття що пережог в началі, і думав як би це не почати ловити вафлі на грунтах, але продовжував тримати швидкість, щоб не довелось пасти задніх і мріяв хоч когось добрати з тих хто норм катить, часто пересікався з Ірою Летіковою, їхав позаду Олі Віюк, потім десь вона пропала - відірвалась мабуть, за хлопців не кажу, бо всіх кого знаю всі міцніші за мене та їхали в іншій категорії, в моїй категорії був лише Антон Яковенко з Вінниці, але від нього я ще на вуличках міста втік. Бачу Аню Батуріну(пам"ятаю як 1.5 кола катався з нею на "Кодаках" - міцна дівчина, спробував висидітись позаду неї.. трішки потримався, відпустив, добрав, знову їду позаду, намагаюсь вирватись в перед, начебто вирвався.. гарний підйомчик перед заїздом в ліс - пішов нірм.. заїзд в ліс, швидкісний спуск, попереду мене учасник вийшов з кабіни на гарній швидкості, хз чому.. наблизившись до нього запитав чи все норм і поїхав далі.. далі підйомчик, непоганий як для початку, деякі учасники ледве крутять, деякі спішуються.. викрутив без проблем.
Їдемо далі. Ввесь час позаду/попереду мене хтось був, тому я не мав думки що заблукаю та і розмітка була зрозумілою, трасса відразу ж видалась цікавою, круті спуски, силові торчки, тягуни.. на якомусь кілометрі стежка і корінці, щось ізначально засцяв їх їхати, але відразу взяв себе в руки і проскочив, хоча виглядали вони стрьомно.. а позаду мене хтось склався на них :(
Проїхали парк "Погулянка" виїхали на тротуар де ціла купа людей, їдемо..бачу мене добирає Катя, доїжджаємо до підземки, там спішуємось, адже +5 хв нікому не треба (стоять маршали/волонтери, фіксують це все), вийшли з підземки, бабуля продає льодяники в формі півника, під"їжджаю до Каті кажу: - "виграєш, з мене півник", вона посміхнулась :) їдемо далі, намагаюсь триматись поруч, їду позаду Каті, Артура та ще кількох учасників..
Всієї полідовності траси я не пам"ятаю, їхав як їхалось, старався не падати в грязь ліцом, спуски з"їжджав швидко але обережно, боявся щоб не було ніяких нєжданчіків в кінці, на підйоми теж намагався заїжджати, бо йти пішки це якось - фее.. але перший самий крутий торч-тягун (назву його так, бо це реально якось слішком виглядало), який знаходився біля мото-кросової трасси.. ще не встиг до нього доїхати, бачу всі їдуть на нього, не справляються з рульожкою, падають, йдуть пішки.. думаю: "що за нах?!", ща почекаю поки розсосуться всі і поїду на нього, я ж начебто вмію брати торчки.. доїхав, 2 раза крутнув педаль, забуксував, зупинився... спробував поїхати, не вийшло, ще раз.. та сама дурня.. зліз, пішов пішки як всі інші.. позаду Батуріна їде.. вирішив відразу відійти в бік, начебто їде на підйом.. пару метрів.. і йде пішки. Трішки вище запригує на велосипед і їде далі, я добрався до більш-менш рівної поверхні, заскочив на коня і поїхав далі, підйом продовжується, але їдеться.. доїхав до кінця.
Знову стежки, ліси, спуски та підйоми, частенько виїжджали на проїзну частину, всюди стоять копи - перекривають дорогу як тільки наближається хтось з учасників, дуже грамотно всьо - дяка Організаторам!!! :) їду вже сам, Катю з Артуром десь відпустив, позаду мене чуються звуки "гонщиків" - Здрасті! - знову Аня :) що ж катаємось далі на колесі.. частенько намагався обійти, не люблю в дівчат на колесі сидіти - це не гарно, але фізичні можливості кажуть про інше - треба трішки покататись, нема куди спрінтувати, все одно здохну рано чи пізно. Пересікався з Аньою на трасі дуже часто, то я добирав, то хтось з нас десь тірявся, потім знаходились :). потім я взагалі відстав... їду сам, іноді з кимось пересікаюсь, всюди є розмітка, чомусь не було такої думки що заблукаю, де незрозумілий поворот - там маршали вказують куди їхати, вроді не було таких моментів коли вони тупили десь в кущах, ну один раз-два, не більше.
Перед КП в лісі на підйомі останній раз бачив Катю з Артуром, пробував добрати але це не дуже виходило, на ровняку в мене взагалі шансів не було, але попереду мене ще хтось їхав, вирішив зробити ривок перед підйомом щоб обігнати учасника та викрутити на підйом на 2Х6, неудачно якось, ледве доповз.. позаду мене "Давай-давай", чую знайомий голос, обертаю голову - Саша Кудрик.. я шото афігел, думаю як так, що мені довелось добрати Сашу.. як виявилось після вчорашньої соточки на якій він дуже гарно роздавав та заїхав 4-тим, марафон давався важко.. що ж жаль(( Він мене запитав скільки ми вже проїхали.. я був не в курсі, але як потім виявилось що доїжджали до КП.
на КП я не став зупинятись, щоб не втрачати час, та і начебто не відчував голодухи та втоми.. з собою також ніяких гелів/батончиків і навіть бананів не було, лише 500мл ізотоніка в флязі, якого вистачило на всю дистанцію.
Після КП заїзд в ліс і відразу підйомчик, кого я бачу, знову Аня. Добираю на підйомі, підбадьорив словами "старайся", у відповідь почув "щас покушаю і буду" ще трішки потягнувся поруч і злився.. потім на трасі ми більше не пересікались, я щось думав що це я так здувся, але оказалось що Аня гігу поїхала, тому я їду сам, поряд нема нікого кого б я знав, та і не треба :)
Їду далі, підйоми, спуски.. корчі/кущі.. думки в голові: - трасу певне ніхто і не збирався чистити.. тут розмітка в кущах на дереві, тіпа небезпечний спуск.. а я не можу зосередити свою увагу на спускові, бо я нічого перед собою окрім листя не бачу.. на одній діляні, взагалі листок відірвався і до окулярів прилип, тоді взагалі весело було :) але радує лише те, що хоч розмітка достойна, перекриває косяки з розчисткою траси :)
Апхіл до хреста, заїхати на його початок я не зміг, так як там треба було розвернутись на 180 градусів, а розмітки перед собою я не бачив, лише стояло авто, з якого в останній момент вискочила дівчина-волонер і тицьнула пальцем куди їхати, я ледве вигальмувався навіть не перемкнувши передачі.. довелось спішуватись і лише на початку підйому сідати і їхати далі. Апхільчик ніхілий такий, їхався без проблем, але важко і повільно, були трішки забиті ноги.. ближче до вершини апхілу стоять волонтери, один зверху а другий спускається в до низу, підбадьорює оплесками.. я такий(через зуби, але з посмішкою): - повір, я стараюсь :) він засміявся і пішов далі, я докручую до гори, далі спуск, кажуть що краще по траві, але я не слухаю і їду по грунту, з"їхав норм, хоча стрьомний такий спуск.. далі щось почав тупити, розмітку видно, а куди їхати далі - ні.. кричить зверху - "їдь прямо і вверх", задираю голову, на підйомі видно розмітку, їду в гору. заїхав, потім почав ловити вафлі.. підйоми наче їдуться, хоч і через силу.. але я як брєвно.. там повернути не зміг, там в поворот, на якому колода лежала, не вписався.. потім вроді мене попустило, їду далі.. торчок, два хлопця спішились і йдуть на нього пішки, я не такий - я поїду, крикнув щоб дали дорогу, їду на підйом, їдеться.. виїхав, за поворотом продовження торчка, мені аж ком в горлі став.. спішився, бачу позаду мене їде учасник, кажу до нього "Тут навіть старатись не треба", і пішли під горочку пішки.. чесно кажучи я навіть не впевнений що я б виїхав його з "свіжими" ногами.
Вже ближче до фінішу, під"їжджаючи до проїзної частини, був спуск - я щось тупанув, рішив носа витерти, і відпустив одну руку, і гарно так приліг прямо під паркан.. було трішки боляче.. став, очухався.. подивився на велосипед, все в нормі, запригую та їду далі, під"їжджаю до траси, там поліція, я неподалік від них приліг, кажу - "все норм, носа вирішив витерти" і посміхаюсь, вони поржали а я поїхав далі.. дивлюсь на заднє колесо.. здається я його склав трішки, пічяль біда, добре що хоч сам цілий і все інше в нормі. Їдуться важко, болить нога, бо добряче при падінні кермом заїхало по м"язові... та і втома вже відчувається.
Через пару км заїзд в Високий Замок, маршали і поліція вказуют дорогу, думаю ну ладно, ще трошки.. під"їзд до фінального ДХ спуску, їду без вагань, раз прикатав і то добре. все проїхалось, хоча на "сходах" з коріння трішки страшно, беру справа. Виїзд на асфальт, підйомчик, передімною за метрів 200 учасник, пробую добрати, не добирається.. їду своїм темпом.. важко, ще й дорога розбита в хлам.. кидає з сторони в сторону.. потім підйомчик перед фінішем, їдеться ок, ФІНІШ, фухх.. добравсі, було важко..
Пішов ставити вел і дивитись результати, я 8-ий.
Після мене в моїй категорії фінішував ще один хлопець і після нього Антон Яковенко - 10-й, я аж здивувався, норм так приїхав, молодець хлопець, почав показувати гарні результати :)
Переодягнувся після гонки, підтягнувся Вітя Чорний - пішли обідати смачними макарошками, далі чудове фото на згадку
Дивимось хто ж приїде далі, ось і Саша Скляренко підтягнувся, з доволі непоганими, імхо, результатами, чесно кажучи я навіть був вражений тим що він краще Наді Коломієць заїхав :)
Ще підтягувались люди, Вітя поїхав додому, а я дочікуюсь Сашу Кудрика, вирішив, поки є час, катнути в місто в пошуках того самого "півника" якого пообіцяв за перше місце Каті, адже вона таки заїхала першою в своїй категорії і навіть мені привезла 3 хвилини :) заодно і заїхати в хостел за речами, доїжджаючи до хостела, розпочався дощь.. я забрав свої речі купив льодяника і "потулив" з пакетами на стартову, їхати трішки, але пакети на кермові взагалі не в тєму, кидає зі сторони в сторону, об"їжджаю шлагбаум, йдуть люди передімною, волонтерша їм кричить щоб стояли, вдячний їй за це.. бо ходять тут зігзагами.. і так з торбами не їдеться.. але до верху докрутив нірм))
Дощ йде, учасники фінішують мокрими.. далі ще якийсь час, нагородження зробили загальним на 15:00 (я фінішував - без чогось 12), нагородження учасників, і лотарейка після нагородження. Цього разу мені не пощастило, та і ладно.. я свою лотарейку вже виграв - халявна участь, це ж круто!!! Якби цього не сталось, довго я б ще в Львів добирався.
Зустрівся з Катьою, привітав з перемогою ще раз, віддав обіцяного "півника", хоча там щось інше було :)))
Після нагородження на вокзал проводити Сашу Кудрика, далі до Віті на чай, дякую за запрошення і гостинність :) трішки відпочив і почав збиратись, до потяга ще більше 2-ох годин, тому напросився ще до Каті, сказала куди їхати, поїхав потихеньку.. по дорозі натрапив на Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, гарно так виглядає :)
і на дівчат, які в цій академії навчаються
Добрався до необхідної мені вулиці, почав шукати будинок який мені назвала Катя, поблукав.. зідзвонився, ще поблукав.. Катя вийшла на зустріч, знайшлись обидвоє :) Зайшов в гості, випив чаю, поспілкувався, подякував з гостинність, попрощався і швиденько на потяг, бо часу залишається обмаль, а до вокзалу трішки треба проїхатись.. це все було б значно швидше, якби не мокрий асфальт.. але добрався швиденько, до поїзда пів години ще, купив печива в дорогу, заїхав на вокзал, почав видивлятись інформаційне табло і шукати свій потяг, спочатку не знайшов, потім згадав що в мене потяг "Чернівці - Одеса" і я їду лише до Жмеринки :( Перестрівся з дівчиною, вона поцікавилась звідки їду, розповів, порозмовляли.. як виявилось дівчина з Києва, теж катається на велосипеді, почала розповідати за нічні покатеньки по Києву, я в курсі про це, в Вінниці теж є таке, але не часто відвідую..
Поїхав на свою платформу став запаковувати велосипед, чомусь почав довго возитись, підійшла інша дівчина, запропонувала допомогу, я вічливо відмовився :) поспілкувались.. прибув потяг, помилився вагоном, пішов до іншого, дядько каже: "а чому не своїм ходом?" я відповів "можна було б і своїм, але на це нема ні часу ні бажання" :) поулибались один до одного і в потяг, перекусив, заліз на верхню бокову полку дістав книгу, почав читати.. вимкнули світло.. ладно.. заснув.. частенько прокидався..
Ось вже скоро Жмеринка, почав збиратись.. приїхали.. інший дядько допоміг витаскати велосипед з вагона - дуже дякую :) На пероні зібрав до купи велосипед і поїхав на вокзал.. перша електричка до Гнівані лише в 6 ранку.. а зараз 3:30.. покрутився, ввімкнув страву і поїхав.. помилився поворотом, довелось накрутити пару км по нічній Жмеринці, радує що хоч були ліхтарі та рівний асфальт.. знайшов потрібну дорогу.. темрява, ліхтаря нема.. далі почало світати, асфальт, розбитий асфальт, спуск/підйом.. поворот переїзд через колії.. дорога вздовж залізниці.. Браїлів..
Там вже знайома місцевість, раніше їздив тудою.. вуличка, трішки дороги і тупік біля якогось заводу, звернув в сторону поля, прикатана стежка.. їду далі.. заїзд в лісок.. норм.. далі корчі і так пару км..
виїзд на поле.. стежка тонка і ледве видно. Одуванчіки, росса, мокрі ноги, червоне сонце яке ще дуже-дуже низько. Виїзд на залізницю (потяг тудою не ходить). відчув себе потягом, весело їхати по шпалам :)
далі виїзд на грунтову дорогу, переїзд на залізниці та село Могилівка, ще не довго залишилось.. потім залізничний міст Гнівані
Трішки траси Гнівань ХС і нарешті я вдома, на годиннику 06:10
І ось закінчив я нарешті це все писати, дуже багато думок і емоцій, що аж почав плутатись по послідовності всього, тому можуть бути помилки, строго нє судіть :)
Вдячний організаторам за крутий марафон на початку сезону, адже сезон тільки розпочинається, так би мовити :) Успіхів Вам та наснаги проводити таких марафонів побільше, організація на високому рівні, навіть якщо і були якість косяки.. то хто я такий щоб за них говорити і тикати носом, Ви молодці, буду намагатись відвідати марафон в Пилипцю та Жовкві :)
Крута трасса, гарна розмітка і гарний підхід до всього, дякую :)
Вдячний оргам за таку гарну можливість проїхати цей марафон безкоштовно, цим самим я насолодився і марафоном і чудовим містом - Левом, так як ще ні разу тут не був :)
Радий був всіх-всіх побачити знову, когось вже вдалось побачити в цьому році в Дніпропетровську, а когось бачив ще в тому році, ви всі круті :)
Зустрінемось у Вінниці на 2-му етапі ЛКУ "Дідькові Стежки" , хлопці з ВінТім приготували багато смачних елементів :) і сподіваюсб що вдастся потрапити на інші марафони в цьому році :)
...ну ладно, можна зробити репост, це ж не складно.. надії виграти халявну поїздку не було.. але вона прийшла, від радості аж по ляшках потекло :)
Перше питання оргам - це трололо?! Кажуть - ні! Я швиденько реєструюсь на марафон, але тіряюсь в роздумах, в якій категорії їхати, вирішую реєструватись в категорію GIGA, бо MEGA не сприймав серйозно, на перший погляд казалось що 950 метрів висоти на 40 км це не так вже і багато. (але про це пізніше), дав посилання на свій профіль на байкпорталі, через кілька хвилин навпроти моїх данних вже стояла відмітка, що реєстрація оплачена :)
Далі потрібно шукати квитки та нічліг. З ночівлею було багато незрозумілостей, не міг знайти нічого путнього, намагався напроситись до когось зі знайомих - нічого не вийшло.. в хостелі зупинятись не хотів лише по причині - самому там буде скучно і унило, ну і спочатку не міг знайти підходящого варіанту, через що купівля квитків дещо затягнулась... Вирішив раз нема де ночувати - Львів проходить мімо каси.. їду тільки на один день і лише на гонку - пішов купувати квитки.:(
Через кілька днів запропонував товарищу поїхати зі мною - він погодився. Я все ж таки знайшов самий підходящий варіант хостела по норм цінам, забронював місця, пішов здавати квитки та брати інші.. все зробив..товарищ почав морозитись.. вобщім в Львів я їду сам.. але радує хоча б одне - в мене з"явилась можливість побачити місто! :) Ну і звичайно відкатати марафон на халяву, крутяк :) Дякую організаторам за чудову акцію ;)
7 травня.
Хоч потяг в мене на 10 годин, але в Вінницю довелось їхати на самій першій електричці на 6:30.. І потім десь шаритись 3 години, думав спочатку вийти раніше на дві зупинки та по дорозі заїхати за смачнючими пиріжками, але згадав що там ще зачинено, тому виходимо на одну зупинку раніше і потихеньку їдемо в місто
По приїзду в місто, дочекався поки відкриється Сільпо, купив печива в дорогу, покрутився в центрі та поїхав в сторону вокзалу, так як часу ще було достатньо, заїхав на ринок за шнурками до свого мега МТБ-взуття :) Далі на вокзал, запхав велосипед до чехла і став дочікуватись потяга
Ось і потяг прибув, в якого стоянка була лише 4 хвилини, я заходив останнім, ну як заходив,.. через товсту жіночку, яка дуже повільно заходила передімною, мене туди вже закидали разом з велосипедом. :)
Велосипед на верхні полки, і впєрьод. Цього разу скучно не повинно бути, взяв з собою навушники і книгу "Точка обману", яку я вже багацько часу ніяк дочитати не можу, хоча перед цим книги Брауна йшли як по маслу, одна за одною :) їхати 6 з половиною годин, порівняно з Дніпром - це не багато :)
Через 6 з половиною годин я нарешті добравсі до Львова :)
Першим ділом, потрапивши на Львівський вокзал, було зібрати до купи велосипед і знайти Wi-Fi, так як треба було зайти на власний профіль на Страва, бо лише Страва моє спасіння і мій навігатор. Чесно кажучи, чи то телефон тупив чи то що, але я довго не міг зайти на свою сторінку, потім сталось чудо - зайшло!
Їдемо до хостелу.. до хостелу відносно не далеко, і ніде начебто блукати не треба, фактично постійно прямо і лише 2-3 поворота, по дорозі я частенько зупинявся щоб перевірити чи туди я їду і сфотографувати кілька гарних місць.
Потім я таки помилився з поворотом, заїхав на центральну вулицю, тут свято - День міста :)
Їду такий, бачу - велосипедисти, підїжджаю і запитую: - "Що за двіж?!"- кажуть що реєстрація на марафон - удачно так помилився поворотом :) а тут ще й знайомі люди, Іра Летікова та Діма Соколов :) Далі перекинувся словами з одним із майбутніх учасників, після чого придивився - воу, так це ж той самий хлопець, з яким ми пиво пили в Маріни Бурчак після фінішу. Був радий знову зустріти ;) Селфі на згадочку :)
Реєстрація... Вирішив для себе що варто перереєструватись з GIGA(58км) на MEGA(37км), не тому що був не впевнений в своїх силах, навпаки вважав що доїду норм, а тому що в категорії GIGA, були достатньо міцні хлопці, з якими тягатись такому хом"ячку як я, ще дуже рано (в цьому я переконався ще на "Кодаках" їдучи "Еліту"), і тому що хотів проїхати марафон на результат, а не в якості тренування.
Здаємо справочку про стан здоров"я і отримуємо стартовий пакет в якому сертифікат на страхування, білий квас, енергетик "редбул" та ще якісь папірці, і звичайно ж крутий номерок який дійсний на три марафони - у Львові, Пилипцю та Жовкві :)
Далі ще підтягнулись знайомі люди, коротко кажучи - Харків. Також був радий всіх бачити:) Трішки поспілкувався і вирішив що пора би вже відправлятись далі в пошуках хостелу :)
Хостел вдалось знайти швидко :)
Оплатив проживання в хостелі, мені вказали на мою кімнату та моє ліжко.. в кімнаті 3 двохярусних ліжка, моє місце верхнє, ну ладно.. зате в хостелі чистенько, привітний персонал і гарний дизайн :)
Розпакував речі, переодягнувся і поїхав на розвідку в парк Високий замок, трішки там покрутився, намагався видзвонити Катю, яку я діставав зі своїми дурними питаннями та проханнями допомогти з ночівлею, адже вона мені мала показати той самий фінальний спуск з корінцями, я не додзвонився, тому катавсі по парку сам.
Після чого вирушив в центр в пошуках магазину/супермаркету. Виїхав знову на цю ж саму вулицю, зустрівся з велосипедистами які їхали з "Львівської сотки" на вокзал, казали що траса була жахливою. Зробив одне фото, бо бути в Львові і не сфотографувати оперний театр, це було б дико.. архітектура тут дуже гарна :)
Зідзвонився з Сашою Скляренком, напросився в гості, мені сказали куди їхати, я й поїхав :) Сашко мене зустрів, зводив в магазин, після чого як я скупився, пішли в гості, я вдало потрапив на смачну вечерю, щиро вдячний :) після посиденьок за вечерею хлопці почали збиратись на якийсь двіж, я попрощався і в хостел :) Близько біля хостелу що одне фото
Далі давай розбирати те що я накупував, нічого достойного там не було, готувати я не вмію, тому ніяких макарошків і подібного в мене не було, лише легенкий перекус, набрав бананів на гонку, купив молока, соку, ще якусь дічь.. вобщім лошара :( треба вчитись готувати.
До часу ночі сидів на кухні, пив бормотуху якусь (типу каву), слухав музику та лазив в соц.мережах.. і тут мене відволікли :D
посидів ще трошки і пішов спати :)
8 травня. Зранку будильник і підйом, давай збиратись., сніданок був лише молоком і шматком хліба :) Речі залишив в хостелі, з собою взяв тільки необхідне, далі в дорогу, до старту пару сотень метрів, а точніше на підйомчик який був в кінці марафону :)
Приїхав на стартову галявину, народ тільки підтягується...
...поїхав прокатався трішки по парку.
Повернувся на стартову галявину, зустрівся з Черепашкою (Сергієм Бегусом) з Вінниці, який був на Львівській сотці та вирішив залишитись на марафон :) Зустрів Богдана, який гонку не поїхав через відсутність медичної справки :( Антона та Женю з Вінниці :) і добрих друзів з якими познайомився в Рівному - Вітю Чорного та Сашу Кудрика :)
Побачився з Катьою, поїхали прикатувати спуск з корінцями, спочатку начебо норм, а далі трішки небезпечно, але проїхалось добре :) По дорозі до стартової заїхали до джерела за водою..
а я свою флягу залишив в рюкзаку на стартовій, тому що підфляжник свій я ще вдома відкрутив, бо він зломаний був, та і думав їхати взагалі без води. потім схаменувся :) Перед стратом вже не було часу їхати до джерела, тому випросив воду в людей, купив ізотонік "NUTRIXXION" зі смаком якоїсь маліни, засипав його в флягу, а флягу кинув до задньої кишені в джерсі, за всю дорогу не випала :)
Перед стартом закинувся бананом та випив редбул, не знаю чи правильно зробив, але по дорозі ніде не прижало, це радує :)
З собою нічого не брав, а зря..(
Через кілька хвилин старт, всі шикуються.. я лізу десь в середину колони, але так щоб мене не зажали.. організатор оголошує про те, що 4 кілометри ми всі в колоні маємо їхати по місту за машиною супровіду, а далі виїхавши на грунтову зону, можна вже ломити на всі гроші. Також попереджує про те, що в підземному переході можна йти лише пішки, бо за проїзд - штраф +5хв. Розповідає про правила безпеки при проходженні тех.ділянок та спусків, але я чомусь на своїй хвилі.. нічого не чую, думки про щось інше..
Далі старт...
Стартували начебто спокійно, толкучки не було, ніхто не намагався затоптати, але темп задали добрий, намагався вибрати зручну позицію.. але по бруківці щось не дуже їхалось, виїхали на вулиці міста, їдемо за машиною супровіду, але темп прілічний, навіть дуже :) відразу після виїзду з парку спуск по історичній бруківці міста Львова, на поворотах траса всюди перектрита поліцією, це круто :) Поступово наближався до початку колони, потім відпадав.. повороти/рельси, всі їдуть як хочуть, хтось вміє їхати в колоні, а хтось - дитина з категорії "Хоббіти", яка петляє туди-сюди поперед коліс... Далі трішки підйомчиків, але я старався темп не втрачати.. їхавши ще по вуличкам міста, частенько пересікався зі знайомими лицями, деяких старався добрати і триматись поряд, деяких відразу залишити позаду, щоб потім вже на грунтах з ними не пересікатись :)
Було якесь дурне відчуття що пережог в началі, і думав як би це не почати ловити вафлі на грунтах, але продовжував тримати швидкість, щоб не довелось пасти задніх і мріяв хоч когось добрати з тих хто норм катить, часто пересікався з Ірою Летіковою, їхав позаду Олі Віюк, потім десь вона пропала - відірвалась мабуть, за хлопців не кажу, бо всіх кого знаю всі міцніші за мене та їхали в іншій категорії, в моїй категорії був лише Антон Яковенко з Вінниці, але від нього я ще на вуличках міста втік. Бачу Аню Батуріну(пам"ятаю як 1.5 кола катався з нею на "Кодаках" - міцна дівчина, спробував висидітись позаду неї.. трішки потримався, відпустив, добрав, знову їду позаду, намагаюсь вирватись в перед, начебто вирвався.. гарний підйомчик перед заїздом в ліс - пішов нірм.. заїзд в ліс, швидкісний спуск, попереду мене учасник вийшов з кабіни на гарній швидкості, хз чому.. наблизившись до нього запитав чи все норм і поїхав далі.. далі підйомчик, непоганий як для початку, деякі учасники ледве крутять, деякі спішуються.. викрутив без проблем.
Їдемо далі. Ввесь час позаду/попереду мене хтось був, тому я не мав думки що заблукаю та і розмітка була зрозумілою, трасса відразу ж видалась цікавою, круті спуски, силові торчки, тягуни.. на якомусь кілометрі стежка і корінці, щось ізначально засцяв їх їхати, але відразу взяв себе в руки і проскочив, хоча виглядали вони стрьомно.. а позаду мене хтось склався на них :(
Проїхали парк "Погулянка" виїхали на тротуар де ціла купа людей, їдемо..бачу мене добирає Катя, доїжджаємо до підземки, там спішуємось, адже +5 хв нікому не треба (стоять маршали/волонтери, фіксують це все), вийшли з підземки, бабуля продає льодяники в формі півника, під"їжджаю до Каті кажу: - "виграєш, з мене півник", вона посміхнулась :) їдемо далі, намагаюсь триматись поруч, їду позаду Каті, Артура та ще кількох учасників..
Всієї полідовності траси я не пам"ятаю, їхав як їхалось, старався не падати в грязь ліцом, спуски з"їжджав швидко але обережно, боявся щоб не було ніяких нєжданчіків в кінці, на підйоми теж намагався заїжджати, бо йти пішки це якось - фее.. але перший самий крутий торч-тягун (назву його так, бо це реально якось слішком виглядало), який знаходився біля мото-кросової трасси.. ще не встиг до нього доїхати, бачу всі їдуть на нього, не справляються з рульожкою, падають, йдуть пішки.. думаю: "що за нах?!", ща почекаю поки розсосуться всі і поїду на нього, я ж начебто вмію брати торчки.. доїхав, 2 раза крутнув педаль, забуксував, зупинився... спробував поїхати, не вийшло, ще раз.. та сама дурня.. зліз, пішов пішки як всі інші.. позаду Батуріна їде.. вирішив відразу відійти в бік, начебто їде на підйом.. пару метрів.. і йде пішки. Трішки вище запригує на велосипед і їде далі, я добрався до більш-менш рівної поверхні, заскочив на коня і поїхав далі, підйом продовжується, але їдеться.. доїхав до кінця.
Знову стежки, ліси, спуски та підйоми, частенько виїжджали на проїзну частину, всюди стоять копи - перекривають дорогу як тільки наближається хтось з учасників, дуже грамотно всьо - дяка Організаторам!!! :) їду вже сам, Катю з Артуром десь відпустив, позаду мене чуються звуки "гонщиків" - Здрасті! - знову Аня :) що ж катаємось далі на колесі.. частенько намагався обійти, не люблю в дівчат на колесі сидіти - це не гарно, але фізичні можливості кажуть про інше - треба трішки покататись, нема куди спрінтувати, все одно здохну рано чи пізно. Пересікався з Аньою на трасі дуже часто, то я добирав, то хтось з нас десь тірявся, потім знаходились :). потім я взагалі відстав... їду сам, іноді з кимось пересікаюсь, всюди є розмітка, чомусь не було такої думки що заблукаю, де незрозумілий поворот - там маршали вказують куди їхати, вроді не було таких моментів коли вони тупили десь в кущах, ну один раз-два, не більше.
Перед КП в лісі на підйомі останній раз бачив Катю з Артуром, пробував добрати але це не дуже виходило, на ровняку в мене взагалі шансів не було, але попереду мене ще хтось їхав, вирішив зробити ривок перед підйомом щоб обігнати учасника та викрутити на підйом на 2Х6, неудачно якось, ледве доповз.. позаду мене "Давай-давай", чую знайомий голос, обертаю голову - Саша Кудрик.. я шото афігел, думаю як так, що мені довелось добрати Сашу.. як виявилось після вчорашньої соточки на якій він дуже гарно роздавав та заїхав 4-тим, марафон давався важко.. що ж жаль(( Він мене запитав скільки ми вже проїхали.. я був не в курсі, але як потім виявилось що доїжджали до КП.
на КП я не став зупинятись, щоб не втрачати час, та і начебто не відчував голодухи та втоми.. з собою також ніяких гелів/батончиків і навіть бананів не було, лише 500мл ізотоніка в флязі, якого вистачило на всю дистанцію.
Після КП заїзд в ліс і відразу підйомчик, кого я бачу, знову Аня. Добираю на підйомі, підбадьорив словами "старайся", у відповідь почув "щас покушаю і буду" ще трішки потягнувся поруч і злився.. потім на трасі ми більше не пересікались, я щось думав що це я так здувся, але оказалось що Аня гігу поїхала, тому я їду сам, поряд нема нікого кого б я знав, та і не треба :)
Їду далі, підйоми, спуски.. корчі/кущі.. думки в голові: - трасу певне ніхто і не збирався чистити.. тут розмітка в кущах на дереві, тіпа небезпечний спуск.. а я не можу зосередити свою увагу на спускові, бо я нічого перед собою окрім листя не бачу.. на одній діляні, взагалі листок відірвався і до окулярів прилип, тоді взагалі весело було :) але радує лише те, що хоч розмітка достойна, перекриває косяки з розчисткою траси :)
Апхіл до хреста, заїхати на його початок я не зміг, так як там треба було розвернутись на 180 градусів, а розмітки перед собою я не бачив, лише стояло авто, з якого в останній момент вискочила дівчина-волонер і тицьнула пальцем куди їхати, я ледве вигальмувався навіть не перемкнувши передачі.. довелось спішуватись і лише на початку підйому сідати і їхати далі. Апхільчик ніхілий такий, їхався без проблем, але важко і повільно, були трішки забиті ноги.. ближче до вершини апхілу стоять волонтери, один зверху а другий спускається в до низу, підбадьорює оплесками.. я такий(через зуби, але з посмішкою): - повір, я стараюсь :) він засміявся і пішов далі, я докручую до гори, далі спуск, кажуть що краще по траві, але я не слухаю і їду по грунту, з"їхав норм, хоча стрьомний такий спуск.. далі щось почав тупити, розмітку видно, а куди їхати далі - ні.. кричить зверху - "їдь прямо і вверх", задираю голову, на підйомі видно розмітку, їду в гору. заїхав, потім почав ловити вафлі.. підйоми наче їдуться, хоч і через силу.. але я як брєвно.. там повернути не зміг, там в поворот, на якому колода лежала, не вписався.. потім вроді мене попустило, їду далі.. торчок, два хлопця спішились і йдуть на нього пішки, я не такий - я поїду, крикнув щоб дали дорогу, їду на підйом, їдеться.. виїхав, за поворотом продовження торчка, мені аж ком в горлі став.. спішився, бачу позаду мене їде учасник, кажу до нього "Тут навіть старатись не треба", і пішли під горочку пішки.. чесно кажучи я навіть не впевнений що я б виїхав його з "свіжими" ногами.
Вже ближче до фінішу, під"їжджаючи до проїзної частини, був спуск - я щось тупанув, рішив носа витерти, і відпустив одну руку, і гарно так приліг прямо під паркан.. було трішки боляче.. став, очухався.. подивився на велосипед, все в нормі, запригую та їду далі, під"їжджаю до траси, там поліція, я неподалік від них приліг, кажу - "все норм, носа вирішив витерти" і посміхаюсь, вони поржали а я поїхав далі.. дивлюсь на заднє колесо.. здається я його склав трішки, пічяль біда, добре що хоч сам цілий і все інше в нормі. Їдуться важко, болить нога, бо добряче при падінні кермом заїхало по м"язові... та і втома вже відчувається.
Через пару км заїзд в Високий Замок, маршали і поліція вказуют дорогу, думаю ну ладно, ще трошки.. під"їзд до фінального ДХ спуску, їду без вагань, раз прикатав і то добре. все проїхалось, хоча на "сходах" з коріння трішки страшно, беру справа. Виїзд на асфальт, підйомчик, передімною за метрів 200 учасник, пробую добрати, не добирається.. їду своїм темпом.. важко, ще й дорога розбита в хлам.. кидає з сторони в сторону.. потім підйомчик перед фінішем, їдеться ок, ФІНІШ, фухх.. добравсі, було важко..
Пішов ставити вел і дивитись результати, я 8-ий.
Після мене в моїй категорії фінішував ще один хлопець і після нього Антон Яковенко - 10-й, я аж здивувався, норм так приїхав, молодець хлопець, почав показувати гарні результати :)
Переодягнувся після гонки, підтягнувся Вітя Чорний - пішли обідати смачними макарошками, далі чудове фото на згадку
Дивимось хто ж приїде далі, ось і Саша Скляренко підтягнувся, з доволі непоганими, імхо, результатами, чесно кажучи я навіть був вражений тим що він краще Наді Коломієць заїхав :)
Ще підтягувались люди, Вітя поїхав додому, а я дочікуюсь Сашу Кудрика, вирішив, поки є час, катнути в місто в пошуках того самого "півника" якого пообіцяв за перше місце Каті, адже вона таки заїхала першою в своїй категорії і навіть мені привезла 3 хвилини :) заодно і заїхати в хостел за речами, доїжджаючи до хостела, розпочався дощь.. я забрав свої речі купив льодяника і "потулив" з пакетами на стартову, їхати трішки, але пакети на кермові взагалі не в тєму, кидає зі сторони в сторону, об"їжджаю шлагбаум, йдуть люди передімною, волонтерша їм кричить щоб стояли, вдячний їй за це.. бо ходять тут зігзагами.. і так з торбами не їдеться.. але до верху докрутив нірм))
Дощ йде, учасники фінішують мокрими.. далі ще якийсь час, нагородження зробили загальним на 15:00 (я фінішував - без чогось 12), нагородження учасників, і лотарейка після нагородження. Цього разу мені не пощастило, та і ладно.. я свою лотарейку вже виграв - халявна участь, це ж круто!!! Якби цього не сталось, довго я б ще в Львів добирався.
Зустрівся з Катьою, привітав з перемогою ще раз, віддав обіцяного "півника", хоча там щось інше було :)))
Після нагородження на вокзал проводити Сашу Кудрика, далі до Віті на чай, дякую за запрошення і гостинність :) трішки відпочив і почав збиратись, до потяга ще більше 2-ох годин, тому напросився ще до Каті, сказала куди їхати, поїхав потихеньку.. по дорозі натрапив на Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, гарно так виглядає :)
і на дівчат, які в цій академії навчаються
Добрався до необхідної мені вулиці, почав шукати будинок який мені назвала Катя, поблукав.. зідзвонився, ще поблукав.. Катя вийшла на зустріч, знайшлись обидвоє :) Зайшов в гості, випив чаю, поспілкувався, подякував з гостинність, попрощався і швиденько на потяг, бо часу залишається обмаль, а до вокзалу трішки треба проїхатись.. це все було б значно швидше, якби не мокрий асфальт.. але добрався швиденько, до поїзда пів години ще, купив печива в дорогу, заїхав на вокзал, почав видивлятись інформаційне табло і шукати свій потяг, спочатку не знайшов, потім згадав що в мене потяг "Чернівці - Одеса" і я їду лише до Жмеринки :( Перестрівся з дівчиною, вона поцікавилась звідки їду, розповів, порозмовляли.. як виявилось дівчина з Києва, теж катається на велосипеді, почала розповідати за нічні покатеньки по Києву, я в курсі про це, в Вінниці теж є таке, але не часто відвідую..
Поїхав на свою платформу став запаковувати велосипед, чомусь почав довго возитись, підійшла інша дівчина, запропонувала допомогу, я вічливо відмовився :) поспілкувались.. прибув потяг, помилився вагоном, пішов до іншого, дядько каже: "а чому не своїм ходом?" я відповів "можна було б і своїм, але на це нема ні часу ні бажання" :) поулибались один до одного і в потяг, перекусив, заліз на верхню бокову полку дістав книгу, почав читати.. вимкнули світло.. ладно.. заснув.. частенько прокидався..
Ось вже скоро Жмеринка, почав збиратись.. приїхали.. інший дядько допоміг витаскати велосипед з вагона - дуже дякую :) На пероні зібрав до купи велосипед і поїхав на вокзал.. перша електричка до Гнівані лише в 6 ранку.. а зараз 3:30.. покрутився, ввімкнув страву і поїхав.. помилився поворотом, довелось накрутити пару км по нічній Жмеринці, радує що хоч були ліхтарі та рівний асфальт.. знайшов потрібну дорогу.. темрява, ліхтаря нема.. далі почало світати, асфальт, розбитий асфальт, спуск/підйом.. поворот переїзд через колії.. дорога вздовж залізниці.. Браїлів..
Там вже знайома місцевість, раніше їздив тудою.. вуличка, трішки дороги і тупік біля якогось заводу, звернув в сторону поля, прикатана стежка.. їду далі.. заїзд в лісок.. норм.. далі корчі і так пару км..
виїзд на поле.. стежка тонка і ледве видно. Одуванчіки, росса, мокрі ноги, червоне сонце яке ще дуже-дуже низько. Виїзд на залізницю (потяг тудою не ходить). відчув себе потягом, весело їхати по шпалам :)
далі виїзд на грунтову дорогу, переїзд на залізниці та село Могилівка, ще не довго залишилось.. потім залізничний міст Гнівані
Трішки траси Гнівань ХС і нарешті я вдома, на годиннику 06:10
І ось закінчив я нарешті це все писати, дуже багато думок і емоцій, що аж почав плутатись по послідовності всього, тому можуть бути помилки, строго нє судіть :)
Вдячний організаторам за крутий марафон на початку сезону, адже сезон тільки розпочинається, так би мовити :) Успіхів Вам та наснаги проводити таких марафонів побільше, організація на високому рівні, навіть якщо і були якість косяки.. то хто я такий щоб за них говорити і тикати носом, Ви молодці, буду намагатись відвідати марафон в Пилипцю та Жовкві :)
Крута трасса, гарна розмітка і гарний підхід до всього, дякую :)
Вдячний оргам за таку гарну можливість проїхати цей марафон безкоштовно, цим самим я насолодився і марафоном і чудовим містом - Левом, так як ще ні разу тут не був :)
Радий був всіх-всіх побачити знову, когось вже вдалось побачити в цьому році в Дніпропетровську, а когось бачив ще в тому році, ви всі круті :)
Зустрінемось у Вінниці на 2-му етапі ЛКУ "Дідькові Стежки" , хлопці з ВінТім приготували багато смачних елементів :) і сподіваюсб що вдастся потрапити на інші марафони в цьому році :)