Самодуалізація для початківців
Хочу трішечки написати про висновки, які я зробив по своїй роботі з самодуалізацією. (писанина буде неструктурована і хаотична, що ж пробачте).
Мій тип - Логіко-інтуїтивний інтроверт і його дуалізація іде по активаційній і суггестивній (внушаємій) функціях - конкретно сенсорика відчуттів і етика емоцій. Почну власне з другою, бо, пройшовши тест в одному дослідженні (який проводив якийсь російський університет і розбирав по поличках результати тесту з 400сот питань, де давалася відповідь у вигляді, чи притаманно це мені від 1 до 5), знаю, що вона в мене максимально збільшена, що робить мене подібного до Єсєніна і Достоєвського. Але я ж знаю, наскільки я далекий від цінностей цих обох типів і маю на увазі не їх квадральні цінності, а ті ж самі по дуалізації. Але от їхні дзеркальщики (Гамлет і Гекслі) - доволі симпатичні пацанчики, які і самі по собі нагадують Гюго в деяких аспектах, до чого й прагнеться в самодуаліації. По суті - обидві функції слабкі і знаходяться в підсвідомості, тому по них потрібна підтримка, але це ж не означає, що їх не можна підтримувати самому силою волі, хоча на це йде купа психоемоційної енергії. По собі свою Етику Емоцій можу оцінити, як заряд батареї, стартову енергію якому я мушу дати сам і при сприятливих відносинах з оточуючими (якщо вона не ігнорують твоє проявлення цієї функції), воно заряджається уже від оточуючих. Не знаю, як це відбувається у інших типів, але в мене це все саме так. Повертаючись до двох типів - Гекслі і Гамлета - першого можна відкинути через його ірраціональність, адже це якраз однакова дитохомія у дуалів. Тобто, самодуалізуючись, я надягаю на себе маску Гамлета. В користь цього ще можна сказати про те, що дуже зарядженна сугестивна Етика Емоцій у мене явно пересилює Структурну Логіку і заміщає її. Ідемо далі, наступна цінна функція для дуалізації - сенсорика відчуттів. Вона, до речі, якраз анітрохи не змінилась у відношенні до себе, тобто лишилась слабкою, хоча час від часу мене тягне до того, щоб мінімально потурбуватись по інших (мінімально, рілі, типу, тобі не буде холодно?). В гамлета вона в болевій. Хай у мене просто вона ігнорована, що по суті логічно вкладається в картину. І важливо вважати, що самодуалізація ніяким чином не змінює твій тип, просто змінює проявлення функцій. Хай я сто раз читатиму книги, аналізуватиму відносини, вибиратиму модель поведінки, але, коли доходить до діла, при сприятливій ситуації в мені розкривається такий собі харизматичний балакун, що аж ніяк не схожий на тихенького і замкнутого робесп'єра. Тому, говорячи про самодуалізацію я б виділяв саме суггестивну функцію. Іншим словом, внушаємая (не можу пригдати україномовний відповідник). Бо наю Робом найлегше маніпулювати і суть самодуалізації, щоб маніпулювати самим собою. Таке собі затуманнювання очей.
Тому припускаю, що самодуалізований тип прибирає вигляду свого напівдуала. (взагалі в мене була зовсім інша теорія, але вона зруйнувалася, коли я дійшов до Достоєвського і Гюго, ахахаха, і взагалі може це все, що я написав повна ХУЇТА, а я поєхавший в своїй самоідентифікації мудак)