сон, коли потрапив я у бразилію
Я сидів собі спокійно і дивився на фотографію якоїсь дівчини. Вона виглядала життєрадісною і веселою, серед океану, серед пісків. Прочитав, що подорожує і прямо зараз в Південній Кореї. Хех, усміхнувся я, в мене там є знайома. І тут я раптово опиняюся в тому ж місці, але її нема, і це, власне, Бразилія. Зі мною двоє друзів, які постійно змінюються до пори до часу. На початку сну це одні, я не знаю, хто це. А далі - вже одні й ті самі, імен чиїх я не називатиму. Хвилі дуже великі і ми з ними бавимося, поки не проходить величезна хвиля (вони просто заходили глибоко на сушу), намочивши мій телефон. Дивно, мої друзі засмутилися більше. Я щось подивився, зрештою подумав, що він запрацює. Розібрав, вийняв батарею. І тут ми зустрічаємо обичного парня та двох негрів. Пропонуємо купити телефон. Телефон кстаті відразу був звичайним сенсорним самсунгом, а потім став старою чорнобілою нокією. Тобто продаємо ми вже телефон, як крутий антикваріат. Чомусь, бразильці вважаються по замовчуваню заможнішими. Обичний парінь відразу відморозився і зник. З неграми побалакали, але й вони відмовили, хоча відразу були трохи заінтересовані. І тут прибігає той парінь, каже, беру за 300. Поторгувавшись, продав за триста шістдесят п'ять. Потім ми вийшли крізь джунглі, вірніше я вже сам, до якогось племені. Його альфа-самець, 13річний хлопчик, просить мене про допомогу. Каже, щоб я відкрив його берци, які застібаються на маленький замок. Дає мені ключ. Я підходжу до них, дивлюся, а ключ не потрібний, бо вони і так відкриті, просто навішані. Я сказав про це. Тоді мене оголосили мудрецьом. Я рухався далі.
І от, я лежу в кімнаті з друзями. Вже оновленими і чітко визначеними. Раніше було двоє, тепер троє. Хлопець і двоє дівчат. Вони лежать на іншому ліжку. Говорять, балакають. Переді мною потолок і я ковер на стіні. Відчуття непотрібності і я зник. Появився ззовні кімнати і пішов блукати коридорами. Це був знедбаний і старий гуртожиток, як я сказав в самому сні, всі речі тут такі старі, що коли помістити нову, вона теж відразу постаріє. Я знав, що десь відбувається туса, по френдстрічці, що виникла в голові. Але не міг знайти, бо гуртожиток не мій. Я там блукав і спостерігав. Врешті вийшов на вулицю, погода була чарівною, було дуже темно, я ходив коло якихось воріт, а навколо була купа дерев. Раптом ледве не сталася якась заварушка, але я швидко зник.
Тоді я познайомився з якоюсь дівчиною. Дуже проста і легко говорить. Каже, ходімо збирати якусь фішку, типу роси, вона має ефект, як і трава. І ми пішли, назбирали, втекли від міліції, угоріли. Потрапили на якусь вечірку, де мене вона почала знайомити з іншими. Здалека бачу своїх друзів, хлопець звернув увагу на те, що я не з ними, а тут - з якимись лівими. Далі, заходжу в якийсь храм, що нагадує православний. І так, як я легендою став, через численні подвиги, які я зробив, але їх не показали в сні, мені вручають артефакт - посох. Я всіх і все кидаю, вирушаю пізнавати цей новий світ.