1,5 місяців телефонофобії
В мене є фобії, я з ними борюся. Арахнофобію, яка була лише в дитинстві, переборов у юності. Клаустрофобію переборов, коли довелося їздити в метро (перший раз ледве ледве... думав задихнуся), хоча іноді в деякі відповідні поменти вона прояляється, і я знаю, що ще лишилася, просто тепер для нападу паніки треба не переповнена маршрутка чи метро, а що посерйозніше.
А ще в мене є телефонофобія. Завжди ненавидив телефонні дзвінки, завжди боявся першим подзвонити, навіть, якщо дуже треба, міг годину м*ятися з телефоном, але не подзвонити. Слав СМСки. Але потім вона загострилася. Це під час того мого бойового періоду. Дуже боявся, коли дзвонять до мене і кажуть, що треба на вишкіл. Після того панічно лякався будь-якого дзвінка, тому в липні написав через вк брату, що телефон зламався і вимкнув його. Тоді в мене був Сіменс А65 (хоч найбільше в мене був Соні Еріксон к750ай, але ми з братом помінялися, я його згубив, а він мого зламав, тому мені дали того камінця).
Літо ходив без телефона. Нормуль. Гуляю, ніхто не турбує.
На день народження, батько подарував мені новий телефон. Сенсорний, самсунг, 3,2 мегапікселі, можна читати пдф, док і тхт файли. В кайф, одним словом.
Почав відвикати від телефонофобії.
Взяв лайф пакет, лумав буде вільний завжди, а виявляється тільки на Заході, вдома, а в Києві - перший тиждень, як приїхав. Зато до мене можна безкоштовно тим, хто має вільний. Я лише маякую. Тримаю гроші. Ну правда рідко, тільки по роботі було кілька раз.
Лікувався від телефонофобії. Перші дні старався телефоновувати кожного дня тій подрузі, з якою я не спілкуюся вже (напишу можу колись про це, але пізніше.. коли стане абсолютно байдуже і те, що можна), але все-одно боявся дзвонити. А раптом зайнята?
Потім вперше наважився зателефонувати роботодавцю. Пам*ятаю, що носив з собою отой телефон в кишені дуже довго. А потім взяв і подзвонив, не крутився стоячи на місці, а взяв і подзвонив. Епік він.
Ну а зараз деякі цікаві моменти.
Сьогодні:
- Алло.
- Алло.
- Що там? як ти?
- Добре. а хто це?
- Вітя... ти шо не впізнаєш мене?
- Ем.. Ні.
- Вітя..
- Хм.
- Йокелемене, ти шо не впізнаєш? йопта
- ...
- Ми бухали разом.
- Я вже півтора роки не вживаю алкоголь. Ви мабуть переплутали.
- А... а... е.. ясно .
Перший такий:
- привіт, я така-то така-то. мені дали твій номер, щоб поприкалюватися. ми тут прикалюємося. як тебе звати?
- Сергій
....// багато чого забув
- да.. а де вчишся?
- в 11 класі
- ну ладно, я буду тобі дзвонити деколи
десь хвилину говорили, я просто забув про що... і було страшено погано чути
Другий:
хтось подзвонив і почав кричати в телефон, реально кричати.. потім мовчати.. потім кричати
я слухав, а потім, десь після 7 кричання (дівчачого) поклав трубку
Третій:
в час ночі, чи пізне дзвонять. я не дивлюся, хто і беру. жду.
- ало.. ало..
- ало *шепчу*
- панас, ти заїбав //(ну щось таке) чую, виходить з кімнати, я шукаю тапочки, не находжу, хлопці сплять, йду босий, виходжу босий на секцію
- ало
- ааххахахахах /то я.. причому сміх такий.. дещо їбанутий (скузі, іншого слова не зміг підібрати)
- ало, чо ти ржеш?
- ахаххаха
- чо ти ржеш?
- ахахах
вже як мене попустило, то поговорили. сказав, щоб я йшов спати. окей.
Ну і останнє..
раз мама в 7 дзвонить.. всі в кімнаті сплять.
- ало, я тебе розбудила?
- та ні, я вже встав *мегосонним голосом*
І як тут без телефонофобіЇ?
А ще в мене є телефонофобія. Завжди ненавидив телефонні дзвінки, завжди боявся першим подзвонити, навіть, якщо дуже треба, міг годину м*ятися з телефоном, але не подзвонити. Слав СМСки. Але потім вона загострилася. Це під час того мого бойового періоду. Дуже боявся, коли дзвонять до мене і кажуть, що треба на вишкіл. Після того панічно лякався будь-якого дзвінка, тому в липні написав через вк брату, що телефон зламався і вимкнув його. Тоді в мене був Сіменс А65 (хоч найбільше в мене був Соні Еріксон к750ай, але ми з братом помінялися, я його згубив, а він мого зламав, тому мені дали того камінця).
Літо ходив без телефона. Нормуль. Гуляю, ніхто не турбує.
На день народження, батько подарував мені новий телефон. Сенсорний, самсунг, 3,2 мегапікселі, можна читати пдф, док і тхт файли. В кайф, одним словом.
Почав відвикати від телефонофобії.
Взяв лайф пакет, лумав буде вільний завжди, а виявляється тільки на Заході, вдома, а в Києві - перший тиждень, як приїхав. Зато до мене можна безкоштовно тим, хто має вільний. Я лише маякую. Тримаю гроші. Ну правда рідко, тільки по роботі було кілька раз.
Лікувався від телефонофобії. Перші дні старався телефоновувати кожного дня тій подрузі, з якою я не спілкуюся вже (напишу можу колись про це, але пізніше.. коли стане абсолютно байдуже і те, що можна), але все-одно боявся дзвонити. А раптом зайнята?
Потім вперше наважився зателефонувати роботодавцю. Пам*ятаю, що носив з собою отой телефон в кишені дуже довго. А потім взяв і подзвонив, не крутився стоячи на місці, а взяв і подзвонив. Епік він.
Ну а зараз деякі цікаві моменти.
Сьогодні:
- Алло.
- Алло.
- Що там? як ти?
- Добре. а хто це?
- Вітя... ти шо не впізнаєш мене?
- Ем.. Ні.
- Вітя..
- Хм.
- Йокелемене, ти шо не впізнаєш? йопта
- ...
- Ми бухали разом.
- Я вже півтора роки не вживаю алкоголь. Ви мабуть переплутали.
- А... а... е.. ясно .
Перший такий:
- привіт, я така-то така-то. мені дали твій номер, щоб поприкалюватися. ми тут прикалюємося. як тебе звати?
- Сергій
....// багато чого забув
- да.. а де вчишся?
- в 11 класі
- ну ладно, я буду тобі дзвонити деколи
десь хвилину говорили, я просто забув про що... і було страшено погано чути
Другий:
хтось подзвонив і почав кричати в телефон, реально кричати.. потім мовчати.. потім кричати
я слухав, а потім, десь після 7 кричання (дівчачого) поклав трубку
Третій:
в час ночі, чи пізне дзвонять. я не дивлюся, хто і беру. жду.
- ало.. ало..
- ало *шепчу*
- панас, ти заїбав //(ну щось таке) чую, виходить з кімнати, я шукаю тапочки, не находжу, хлопці сплять, йду босий, виходжу босий на секцію
- ало
- ааххахахахах /то я.. причому сміх такий.. дещо їбанутий (скузі, іншого слова не зміг підібрати)
- ало, чо ти ржеш?
- ахаххаха
- чо ти ржеш?
- ахахах
вже як мене попустило, то поговорили. сказав, щоб я йшов спати. окей.
Ну і останнє..
раз мама в 7 дзвонить.. всі в кімнаті сплять.
- ало, я тебе розбудила?
- та ні, я вже встав *мегосонним голосом*
І як тут без телефонофобіЇ?