ПОТРАЧЄНО
Приходжу я вранці в гуртожиток. А ключів-то нема. Проїбав, або в кімнаті забув. Спершу стукав, тихенько, щоб не розбудити (логіка рівня робесп'єра), потім гучніше. Пішов на низ, поповнив телефон на десятку. Подзвонив однокімнатнику, який, виявилося, поїхав додому аж до вівторка. Ну піздєц!
Пішов на роботу, зідзвонився з хлопцем, що на моєму посту сидить. Може там забув ключі. Ні, нема. Кажу, хоч на шарю - підміню? Оце сиджу вже на посту, хулі, неділя, нічого робити не треба. Тільки піздєц шкарпеткам. А ще гірше буде, якщо завтра не буде коменданта, в якого є ключі. А він пішов у відпустку 15 липня, такшо може ще й не буде. А може вже й буде. Завтра вже перевірю. А я ще й купив вареників заморожених, тепер хуй знає, що з ними робити.
